Єгор Твердохліб: «Неважливо, як ти забив – головне, щоб команда виграла»

Одним із відкриттів аматорських змагань став саме цей 19-річний атакувальний гравець. У турнірах ААФУ він, попри юний вік, грає вже другий свій повний сезон. Причому, стрімко прогресує – і зараз у списку найвлучніших обганяє значно більш досвідченіших футболістів, в тому числі – з досвідом виступів у вищих дивізіонах українського та зарубіжних чемпіонатів.

Твердохліб мав непогані показники в ДЮФЛУ (58 голів у 81 матчі) за півтора сезони в ААФУ досяг таких показників: 19 голів, три результативних передачі, п’ять зароблених стандартних положень під голи – у 34 матчах. Говоримо з Єгором про перехід із вишгородської «Чайки» в київський «Атлет», враження від чемпіонату України серед аматорських команд, а також представляємо лідера бомбардирського списку.

– У вас чудовий особистий результат за перше півріччя. Завдяки чому: були зміни в тренувальному процесі чи в вашому амплуа, чи, може, час прийшов?

– Звісно, все починається з тренувального процесу. На вправах із завершенням тренери завжди записували в нотатки результати, завжди хотілось забивати більше, неважливо, індивідуальна чи командна вправа. Але й від амплуа теж багато чого залежить. Я – нападник, я повинен забивати. Можливо, можна десь не добігти, десь в відборі не зіграти, але головне завдання – це забиті м'ячі.

– Пропоную повернутися в часі. Коли дізналися, що «Чайка» (Вишгород) не зіграє в новому сезоні ААФУ?

– Ми знали ще до початку сезону, що «Чайка» формується на один рік. Ми спершу хотіли зіграти ще один рік в U-19 по Першій лізі, але, так як у нас деякі гравці не підходили під цю вікову категорію, ми вирішили заявитись ще на один рік і спробувати свої сили в лізі аматорів.

– У вас, напевно, були різні варіанти розвитку кар’єри: як опинилися в підсумку в команді-дебютанті турніру?

– Був на перегляді в команді Другої ліги, але там не склалося. Так як Олег Борисович Царюк є тренером в структурі «Атлету» і був у нас в «Чайці», знаючи мене, він і порекомендував мене. От я і прийшов у «Атлет» за декілька днів до початку сезону.

– «Атлет» – колектив, сформований на основі власних вихованців. Вам, людині зі сторони, вдалося в нього влитися?

– Так, мені справді вдалося легко влитися в колектив, особливо після першої гри, коли забив свій перший м'яч у ворота корюківського «Авангарду». Мене всі привітали і особливих проблем з адаптацією не було.

– Кого знали, перш ніж опинитися в «Атлеті»? Чи зручно вам у цьому складі групи атаки?

– Я не багатьох гравців знав, але з деякими я грав раніше ще за «Чайку» проти «Атлета» по 2000 році в першості Києва. Артем Хоменко, Костянтин Козачок, Назар Яценко, Дмитро Пономаренко – напевно, і все. Так, мені було досить комфортно грати з новими одноклубниками, ми зігрались і між нами була взаємодія.

– На всеукраїнському дорослому рівні ви дебютували в 17 років, та й у «Атлеті» – команді в принципі не віковій, також знаходитеся серед наймолодших…

– Неважливо – молодий чи ні. Головне, щоб тренер довіряв і була взаємодія з партнерами. Моя результативність це на 50% заслуга партнерів.

– Якщо спробувати порівняти Царюка-Сидорчука та Мурашенка, що спільного, а що відмінного в роботі у цих тренерів?

– Однозначно спільне – це дисципліна. Вони говорять, щоб ми дисципліновано грали в захисті і з імпровізацією в нападі, мені завжди давали свободу дій. В «Атлеті» все ж таки приділяють більше уваги фізичним тренуванням, а в «Чайці» – тактичним,це одна відмінність, яку я можу виділити.

– З ким найкраще взаємодіяти в «Атлеті»? Скажімо так, чиїми передачами найчастіше користуєтеся?

– Виділяти когось одного – це буде неправильно, тому що всі партнери грали на мене, а моє завдання було – тільки забивати. Якщо все-таки назвати гравця, передачам якого я завдячую, то з Євгеном Колесником мені було легко взаємодіяти.

– Які завдання стоять перед «Атлетом», а також особисто перед вами в поточному чемпіонаті?

– У нас немає конкретного завдання щодо турнірної таблиці, адже у нас досить молода команда. Головне завдання – це набратись досвіду гри зі старшими та вдосконалюватись для подальшого розвитку. Якщо говорити особисто про мене, то я хочу забивати і бути завжди першим.

– Що скажете про чемпіонат? Порівняно з минулим сезоном, він змінився? Чи подобається його рівень?

– Як на мене, чемпіонат досить гарного рівня. Є команди трішки сильніші, трішки слабші. Багато дебютантів. Але, в цілому, всі команди рівні і рівень чемпіонату достатньо високий. Але, якщо порівнювати з минулим, все ж таки, той чемпіонат був сильнішим, так як «Альянс» та «Діназ» вже грають в Другій лізі України, немає «Авангарду» (Бзів) – володаря Кубка України серед аматорів і переможця чемпіонату Київської області. Це моя суб'єктивна думка.

– Власне, про вас. Звідки родом? Чи спортивна родина?

– Я проживаю в Фастівському районі, в селищі Борова. Так, у мене спортивна родина – всі грали в футбол в свій час, хоча і не на високому рівні. Починав грати за місцеву команду на чемпіонат району, потім грав за фастівський «Олімп», звідки мене й запросили в «Чайку» (Вишгород). Був, щоправда, потім період, коли я грав за київське «Динамо» в років 12-13, але знову повернувся в «Чайку».

– Висока результативність молодого гравця привертає увагу. Що будете робити взимку? Уже приблизно знаєте, де продовжите виступи?

– Ще конкретної відповіді немає, але я вже встиг побувати на перегляді в одній команді, думаю, все стане зрозуміло після зборів у січні.

– Проти кого із захисників найважче гралося в ААФУ, адже тут є й екс-збірники, і люди з досвідом виступів у єврокубках і зарубіжних чемпіонатах...

– Так, я згоден, що є багато досить досвідчених захисників. Не можу виділити когось окремо, як на мене, всі по-своєму сильні.

– У Блохіна одна з книг носить назву «Гол, який я не забив». Розкажіть про ваші голи. Який –  улюблений із тих, що вже забили і які прагнете забити?

– Як мені говорив тренер: «Некрасивих голів не буває, всі голи красиві». Неважливо, як ти забив м’яч – головне, щоб команда виграла. Тому я на це не звертаю уваги на естетику, байдуже, чи заб'єш з одного метра, чи з тридцяти.

Артур Валерко, SportArena.com