Як тріумфував «ЛНЗ-Лебедин»

Лебедин нині – справжній футбольний центр Черкаської області. Чемпіон та володар Кубка Черкащини підтвердив клас і на всеукраїнському рівні, ставши найпершим представником своєї області, якому вдалося здобути аматорський кубок України. Президент клубу Андрій Полтавець розповів, як це було, завдяки чому «ЛНЗ-Лебедин» швидкими темпами прогресує, а також вирішив подати заявку і на чемпіонат ААФУ, відкривши нову сторінку в своєму розвитку.

– Андрію В’ячеславовичу, ваша команда ввійшла в історію аматорського футболу України як володар Кубка ААФУ 2017/18. Чи вже зуміли осмислити важливість та значення всеукраїнського прориву, мали нагоду відзначити перемогу?

– Так, зібралися всією командою на природі. За шашликами та пивом пригадали всі ті незабутні емоції. Однак надовго зациклюватися на минулому не збираємося – кожен значний титул та трофей покладає на команду-переможницю великі зобов’язання, а ми беремо участь у чемпіонаті області та плануємо стартувати в чемпіонаті України серед аматорів, де раніше ще не пробували сили. Тож залишаємо у пам’яті все приємне, але думками линемо до майбутнього.

– Можна лише схвалювати цей крок – як етап у розвитку кожного амбітного клубу, а чи вже визначилися, як будете поєднувати виступи на кількох фронтах?

– Ми прийняли принципове рішення – заявитися на чемпіонат ААФУ сезону 2018/19. А от чи продовжимо виступи в області, чи стартуємо знову в Кубку України, ще розмірковуємо. На три фронти виступати ми не потягнемо, напевно, а от захистити свій трофей було б цікаво.

– Один із найприємніших бонусів успіху в Кубку України серед аматорів – можливість наступного сезону стартувати в Кубку України із професіональними клубами. Вже задумуєтеся, якого суперника хотіли б мати за жеребом? Лебедин обговорює можливих супротивників із УПЛ?

– В принципі, будь-який суперник, який до нас приїде, буде в новинку для Лебедина. Це – ніби єврокубки, якщо проводити такі паралелі. Хай буде це «Дніпро» з Дніпра чи «Черкаський Дніпро» – все одно буде ажіотаж та великий інтерес. Пройти хоча б попередній раунд, просунутися якомога далі в основній сітці, дістатися до найсильніших суперників – хотілося б відчути, що це таке – Кубок України.

– «ЛНЗ-Лебедин» –  відносно молодий футбольний проект. Наскільки важким був ваш шлях?

– До певної міри, ми схожі на багато інших українських футбольних клубів: наша команда грала на першість району, кілька років там усі змагання вигравали. Настав момент, коли вирішили, що треба рухатися далі. Шпола – наш райцентр – втратив свою команду, тож ми прийняли рішення брати участь в обласних змаганнях. А далі смак прийшов під час їжі – зростали, розвивалися, прогресували. От і доросли до того рівня, який нині маємо.

– Що було важче: заслужити свій авторитет чи самим повірити у власні сили?

– У нас на Черкащині раніше взагалі спостерігалася  вражаюча конкуренція, за щастя було в трійку потрапити. Ми побували на всяких позиціях, але коли з часом підібрали найоптимальніший склад, самі навчились організовувати команду і здобули чемпіонський статус. Не скажу, що конкурентів зовсім немає, але два роки відчуваємо, що ми найсильніші. Тому для хлопців ми намагалися знайти додаткову мотивацію, і заявка на аматорський Кубок України була одним з етапів нашого розвитку. Шукали для них нові виклики, адже на обласному рівні вже себе показали – боролися не стільки із суперниками, скільки із самими собою. Отож випробували свої сили в змаганнях ААФУ й не шкодуємо про це. Після кубкового турніру приміряємося й регулярного чемпіонату. Як нового етапу, куди варто підійматися.

– Прекрасно показали себе як досвідчені лідери – Грицай, Козаченко, так і  молодші. За рахунок чого їх вдається зберігати, адже, напевно, до них виявляють інтерес із професіональних клубів?

– Ті, хто більше пограв, розуміють, що для них «ЛНЗ-Лебедин» – чудовий вибір. Вони тверезо дивляться на речі й розуміють, що у нас надійний, амбітний та прогресуючий клуб, а на вищому рівні можна не зачепитися за склад, підписати контракт, а потім бути в запасі, або й пережити зникнення клубу, лишившись ні з чим. Тому краще синиця в руках, ніж журавель у небі. Тим паче, що у хлопців є основна робота, адже треба думати, що робити після футболу.

А молодь, яка хоче потрапити на вищий рівень, цінує можливість себе проявити, причому без ризику, що команда надурить, припинить виступи, вилетить і так далі. У нас клуб аматорський, але у ньому створені доволі комфортні умови для роботи й зростання гравців.

– За трансляціями матчів та фотозвітами на вашому матчі ми всі стежили за зведенням клубного стадіону. Роботи були виснажливими, але результат того вартий, чи не так?

– Стадіон у нас новий, в принципі, лише два роки в експлуатації. Велике задоволення отримує команда, відколи перейшла на нову арену. Одна річ – грати на горбиках та витоптаній траві, а зовсім інша – на сучасному гарному газоні. Ми, своєю чергою наразилися   таку приємну проблему, як нестача місць. Відколи вийшли на всеукраїнський рівень, хочемо прибудувати ще кількасот місць, щоб дійти до 800-1000. Інше завдання – створити дах над трибунами, щоб у будь-яку погоду вболівальникам було приємно стежити за грою.

– Завдяки кому вдається всебічно розвивати клуб?

– Маємо підтримку групи компаній «ЛНЗ». Причому все керівництво клубу та спонсори – це справжні любителі футболу.

Дмитро Вікторович Кравченко – почесний президент ФК «ЛНЗ-Лебедин», голова наглядової ради LNZ Group – як і я, великий фанат футболу, а також колишній футболіст нашого, місцевого, масштабу. Наш віце-президент Анатолій Миколайович Ткаченко, директор ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод», також грав у футбол. Наша команда ровесників-однодумців працює над тим, щоб і бізнес наш розвивався, і команда, і вся наша громада.

– Те, що команда і клуб у цілому рухаються в правильному напрямку, підтверджується успіхами на обласному та всеукраїнському рівні. Чи часто згадуєте переможні миттєвості?

– Неодноразово переглядаю і зараз відео та фото з фіналу Кубка України та церемонії нагородження. Це був дуже хороший день та незабутні емоції! Радію, що трибуни у нас були заповнені, панувала така гарна атмосфера. Якби не така підтримка, постійний інтерес до ФК «ЛНЗ-Лебедин», можливо, не було б у нас і мотивації так усе більше  розвивати місцевий футбол. Разом ми прийшли до цих успіхів і ставимо нові завдання, щоб спільно досягти мети.

– У фіналі аматорського кубка України зустрілися дві команди, які представляють підприємства LNZ-Group. Утім, попри  це, двоматчеве протистояння вилилось у справжню запеклу боротьбу, низку жорстких зіткнень навіть із травмами, картками та розсипом голів. Не «міжсобійчик», а справдешнє дербі!

– Так і було! Преса задавала нам запитання з цього приводу, але ми не мали сумніву, що матчі стануть окрасою турніру. Навіть більше: нам було шкода, що комусь доведеться програти у фінальному протистоянні. Внутрішнє незадоволення змінилося радістю й гордістю, коли фінал пройшов так напружено й непередбачувано. Після трьох голів на виїзді навіть не очікували, що вболівальникам доведеться так понервувати споглядаючи  матч-відповідь. Зате такі ігри запам’ятовуються на все життя…

– Ви згодні, що набагато приємніше вигравати у такому важкому турнірі?

– Безперечно. Це були гідні та цікаві змагання. Недарма ми наважилися на участь у чемпіонаті ААФУ. Давно стежимо за аматорськими змаганнями й відзначаємо, що в останні два роки збільшується кількість учасників, успішно працює новий формат та система «осінь-весна». Нема команд-одноденок, клуби займаються футболом. Серйозно. Можна тепер не п’ять-шість ігор провести, а повністю зосередитися на чемпіонаті України, зігравши багато матчів і навесні, й восени. Приємно, що відстані не такі великі – всі роз’їзди можна собі дозволити. Єдиний недолік минулого чемпіонату – що ігри плей-оф проводилися в один матч, на стадії півфіналів дуже не вистачало двоматчевої формули. Це плюс для вболівальників та більш чесно й справедливо щодо спортивного принципу. Якщо ААФУ знайде додатковий тиждень для матчів-відповідей, це буде дуже корисно.

 Артур Валерко.