ФК Рокита: лідерство в дебютному сезоні, Ярмаш, Сапай і нові імена, трофейний успіх на Полтавщині

Серед усіх дебютантів сезону 2025/26 ФК Рокита виявилася найуспішнішою – до виходу в 1/4 фіналу Кубка України серед аматорів додала «зимове чемпіонство» в Групі 2 першості України серед любительських команд. Таким чином, один із провідних аматорських клубів Полтавської області гідно заявив про себе в першому ж сезоні в чемпіонаті ААФУ, опинившись серед фаворитів у боротьбі за плей-офф.

В інтерв’ю для сайту Sport Arena та Асоціації аматорського футболу головний тренер ФК Рокита Віталій Галимурза розповів про таке:

• як готується ФК Рокита до весняної частини сезону;
• які зміни в складі та чи очікувати зіркових ветеранів;
• як оцінює дебют в чемпіонаті ААФУ та прогрес у кубку;
• якою є історія рокитянського футболу;
• до чого прагне клуб.

«Чи зіграють за нас ветерани рівня Ярмаша, Сапая, Фоменка? Річ ось у чому…»

– Віталію Анатолійовичу, ваша команда вже збирається виходити із зимової перерви?

– Так, починаємо вже в суботу. Перший контрольний матч зіграємо із СК Полтава U-19. Це буде перша гра цього року для нашої команди.

– Знаю, що у вас у планах Меморіал Макарова, так?

– Так, потім наступного тижня їдемо на Меморіал Макарова у Київську область. Другого числа буде перша наша гра на турнірі проти одного з лідерів змагань ПФЛ – столичного Локомотива. Ми зіграємо в Групі В проти учасників Другої ліги – Локомотив (Київ), Ребел (Київ) і Лівий Берег-2, а також юнацьких команд ДЮФСШ Металіст 1925 (Харків) і ДЮСШ Атлет (Київ).

– Після Меморіалу Макарова є ще в ваших планах якісь зимові турніри? Чи вже готуватиметесь у матчевому режимі?

– Ні, будемо працювати в матчевому режимі. Зараз візьмемо участь у турнірі пам’яті Олега Макарова, а потім кожної неділі гратимемо товариські матчі. Уже є кілька запланованих команд, телефонували нам. Будемо грати окремі спаринги.

– Наскільки великі зміни порівняно з минулим роком у складі команди? Хто пішов, хто, можливо, прийшов?

– Деякі гравці пішли. Пішов півзахисник Олександр Пилиповець у ФК Лубни, а оборонець Дмитро Звєрєв виїхав за кордон. Інший півзахисник – Олександр Подрезан – тривалий час лікував травму, ми його заявили, чекали, він працював індивідуально. А потім Подрезан теж виїхав за кордон.

– У планах замінити втрачених?

– Звісно. Це поки що такі втрати, які вже можна назвати такими, що відбулися. Далі будемо переглядати потенційних новачків. Є варіанти гравців, будемо дивитися їх на Меморіалі Макарова і в товариських іграх. Думаю, нові футболісти в складі з’являться.

– У вас у заявці були деякі футболісти, імена яких приємно звучать для будь-якого вболівальника полтавського футболу. Чи можна сподіватися, що новачками стануть гравці з досвідом, як ті ж Ярмаш, Сапай, Фоменко?

– Подивимось. Зараз акцент робимо на молодь. Є кілька хлопців із ковалівського Колоса-2, які просяться на перегляд. Будемо дивитися.

– А як узагалі у вас з’явився цей вектор на футболістів із Київської області? Як почали їх для себе відкривати, знаходити? Бачу, у вас багато хлопців із Сокола, з того ж Колоса-2.

– Так у нас склалося. Вони приїжджали до нас на перегляд ще три роки тому. Спершу з’явився Мохначук, потім Самбурський, а за ними й інші приїхали. У нас тоді було багато гравців — переглядали чоловік по десять. А потім ми прийняли рішення суттєвіше взятися за вектор таких гравців із хорошою школою та досвідом з інших регіонів, бо в Полтавській області зараз дуже важко знайти футболістів: багато людей виїхали за кордон через війну.

Загалом-то ми робимо акцент на Полтаву й Кременчук, але там теж важко. На рівні аматорів уже зовсім інші вимоги, і різниця між обласним рівнем та аматорами відчувається. Тому потрібно шукати сильніших гравців.

– Такі ветерани, як уже згадані Ярмаш, Сапай і Фоменко, а також член тренерського штабу Томенко — вони ще можуть вийти на поле?

– Томенко і Фоменко, в принципі, ще можуть вийти. А от інші… Річ ось у чому… Сапай уже в Карпатах — помічник головного тренера. Ярмаш — теж помічник тренера в Поліссі, U-19. Сапай на початку ще був у нас у команді, а Ярмаш уже цього сезону не грав.

– У вас у команді є й досить перспективні футболісти. Всіх вдається зберегти?

– Зараз, наче, всі залишаються. На даний момент у мене немає інформації, що хтось іде.

«У чемпіонаті області з бронзовими медалями, а от кубок і суперкубок Полтавщини ми забрали»

– Розкажіть тоді, як ви вирішили заявитися на всеукраїнські змагання. Чи довго до цього готувалися? Чи взагалі був такий час на підготовку?

– Минулого року ми спробували заявитися на Кубок України серед аматорів, перевірили свої сили. Потрапили відразу на Агротех – чинного чемпіона України серед любительських команд і майбутнього володаря кубку. Відчуття залишилися двоякі: можна було й проходити Агротех, але трохи не пішло. Можна сказати, не вистачило досвіду в таких іграх. Ми відіграли сезон в своїй області, а потім вирішили спробувати сили вже в чемпіонаті України.

Поки що пішли на паузу на першому місці, а друге коло, думаю, покаже більше.

– Можливо, це з боку так виглядає, але мені здається, що команда набирала по ходу чемпіонату: під кінець і реалізація покращилась, і результативність зросла. Що за матчі можна назвати переломними, після яких хлопці повірили в себе?

– Хороша гра була з Агротехом на виїзді, коли ми виграли з мінімальним рахунком. Атмосфера в роздягальні була дуже емоційна, хлопці повірили в себе. Я їх налаштовував: «вірте у свої сили, ви не слабші за них!. Так, вони чемпіони, — але треба виходити і грати». І все вийшло!

По ходу сезону справді хотілося, щоб перше коло не закінчувалося, а продовжувалося. Команда набрала хід, і люди з боку казали, що ми під кінець сезону були на ходу.

– Фіналісту Кубка України серед аматорів – сарненському Маяку – ви дали бій, але все ж поступилися (1:3, 1:3). Була суттєва різниця в класі чи мали місце інші причини?

– Я скажу, що багато вирішилося ще в першій грі. По-перше, на виїзд із різних причин не поїхали семеро основних гравців. Ви розумієте, про що я говорю. Сім гравців основного складу – в тому числі наш основний воротар, грав резервіст. Не поїхав центральний захисник, не поїхав центральний нападник. Це дуже суттєві втрати.

За таких обставин важко було грати з Маяком. Суддівство, на нашу думку, теж відіграло велику роль. Ми зробили свої висновки. У другій грі, домашній, ми вигравали 1:0, пішли на перерву — наче все нормально. Вийшли, Самбурський мав момент, вихід один на один — забий він другий м’яч, гра була б зовсім іншою. Не забили — одразу пропустили. І руки опустилися. Було видно по команді, що після того пропущеного гола все зупинилося.

Нічого, Маяк — дуже хороша команда. Справді дуже хороша. Тож у майбутньому, можливо, ще десь перетнемося й буде нагода знову помірятися силами.

– А хто в чемпіонаті вам сподобався?

– На всіх було цікаво подивитися. Не можу сказати, хто найкращий, а хто гірший. Якщо вже відзначати, то мені сподобалася Лозова цього року. Ми з ними провели перший товариський матч — перед чемпіонатом удома в Рокиті виграли 6:2.

Вони тоді зрозуміли, що Рокита — не подарунок. Почали підсилюватися. До них прийшов ряд сильних гравців. Ті, хто раніше грав ще недавно в УПЛ, ще минулого року вигравав змагання УПЛ. Були в них такі люди. І зокрема Денис Олійник ще встиг з нами зіграти.

Савинці — хороші. Олімпія була й залишається на рівні. Агротех дуже хороша команда. Так само і Карбон. У них є свої мінуси, але команда теж бойова. По кубку Маяк мені теж сподобалися.

– Як розподіляли сили між обласними та всеукраїнськими змаганнями?

– Ми склад підбирали так, щоб на кожну позицію мати по два гравці. Була ротація. Десь сильніший суперник, десь слабший. Дивимося по ситуації: яка наступна гра, домашня чи виїзна, область чи щось інше. Так і підбираємо склад.

– Як у 2025 році виступили на обласному рівні — чемпіонат, кубок, суперкубок?

– У чемпіонаті ми фінішували на третьому місці. Втратили очки там, де не мали їх втрачати. Але це футбол. Таке буває: десь недооцінка, десь не пощастило. Втрачали очки не там, де треба було.

А от кубок і суперкубок ми забрали. Це було не так просто, як може здатися. Навантаження великі, ігри часто йдуть не раз на тиждень. Буває, що доводиться грати по два-три матчі за короткий час — це непросто.

«ФК Рокита продовжує славні традиції Маяка»

– Розкажіть, будь ласка, про себе. Де працювали, які ваші попередні команди у футболі?

– Я сам починав як лівий крайній півзахисник, потім грав у центрі поля. Виступав за Маяк (Рокита), був помічником головного тренера у ФК Велика Багачка. Було таке, що запропонували стати головним тренером. Я спробував — і пішло.

– І з якими тренерами довелося попрацювати? В кого переймали досвід?

– Можу сказати, що дуже великий досвід я перейняв у тренера, якого, на жаль, вже немає. Це колишній футболіст Ворскли, головний тренер Полтави Володимир Сисенко. Я його знав, можна сказати, 18 років. Це людина, з якою треба було спілкуватися, бути на тренуваннях, бачити, розуміти. Це людина з великої літери, професіонал своєї справи. Дуже багато я в нього перейняв.

– Розкажіть тоді про історію рокитянського футболу. Традиції ж переривалися, поки не з’явився футбольний клуб Рокита?

– Так, усе починалося ще з команди Маяк (Рокита), яка виступала в чемпіонаті Полтавської області. У нас традиційно було багато досвідчених гравців: Татаринов, Волошко, Богданець, Корпонай, Доронченко, той же Сисенко. Було в кого вчитися.

Ми, молоді, грали за дубль, а вони — за основну команду. Дивилися всі їхні матчі, переймали досвід.

Маяк (Рокита) вигравав і срібні медалі чемпіонату Полтавської області (1997/98), і доходив до фіналу кубка (1998 і 2001). А цього року Рокита вперше в історії став володарем Кубка Полтавської області. Це справді історична подія.

– Як узагалі з’явилася ця команда, хто її підтримав?

– Футбольний клуб Рокита заснували й підтримують місцеві підприємці, бізнесмени, фермери. Вони об’єдналися й вирішили відродити футбольний клуб Рокита.

– А стадіон теж своїми силами будували?

– Так, усе робили своїми силами. Хто міг — допомагав: хто фінансово, хто роботою.

– Наскільки далеко Рокита від великих міст?

– Ми знаходимося за 80 кілометрів від Полтави, від обласного центру.

– Тобто проблем із тренуваннями й матчами немає — усе в Рокиті без проблем?

– Умови керівництвом клубу створені належні, можна й грати, й тренуватися в гарних умовах. На жаль, зараз не так багато людей займається футболом, як було колись у наші часи. Різні на це є причини, але факт залишається фактом – у нас дефіцит гравців.

Ми шукаємо молодих талантів у своїй області. От той же Назар Сапіга — його ніхто не знав до ФК Рокита. А вже в першому колі він потрапив до символічної збірної ААФУ. Молодий, перспективний хлопець. За два роки дуже сильно допоміг команді.

Зараз він – один із провідних гравців, попри вік. Перспективи в нього великі. Так само й інші. Остапенко — травми турбують, але грає дуже сильно. Молодь є, але шукати її зараз дуже важко. Багато людей виїхало, багато воюють. Але ж треба футбол зберігати, от і шукаємо перспективних гравців.

– І як ви бачите розвиток клубу?

– Хочемо розвивати футбол у нашій Рокиті, розвиватися, здобувати нові титули та трофеї.

– У весняній частині сезону не так багато турів, далі — стикові матчі. Надихають приклади дебютантів, які вигравали змагання вже в першому сезоні?

– Розумію, що положення лідера зобов’язує, але ми гучними словами не хочемо розкидатися. У нас, як у дебютантів змагань, завдання – йти від матчу до матчу. Зараз наша ціль – зберегти склад, який нам вдалося зібрати й награти, а також якісно підсилитися. А тоді гра покаже, хто чого вартий.

ФК Рокита (Полтавська область)

Засновано: 2010

Кольори: біло-зелені

Стадіон: «Маяк», с. Рокита Миргородського району (вміщує до 600 глядачів)

Досягнення:
Чемпіон Полтавської області 2015 та 2024 років, срібний призер – 2023 року, бронзовий призер – 2016, 2017 та 2025 років.
Володар Кубка Полтавської області 2025 року, фіналіст – 2011, 2017, 2023 та 2024 років. Володар Суперкубка Полтавської області 2015, 2017, 2024 та 2025 років.

Керівництво та тренерський штаб:

• Почесний президент: Комар Анатолій Григорович
• Президент: Семука Роман Іванович
• Головний тренер: Галимурза Віталій Анатолійович
• Тренери: Томенко Олександр Юрійович, Чуваєв Олег Сергійович
• Адміністратор: Біліченко Олексій Вячеславович

Клуб в інтернеті:

– Аккаунт в Фейсбуці

– Аккаунт в Інстаграмі

• У змаганнях під егідою ААФУ дебютують.

Рік	Місце	І	В	Н	П	М’ячі	О
Чемпіонат ААФУ
2025/26	1 (із 9)*	9	7	2	0	26:10 (+16)	23
Всього		9	7	2	0	26:10 (+16)	23
Кубок ААФУ
2024/25	1/8	4	2	0	2	7:7	6
2025/26	1/4	4	2	0	2	11:9 (+2)	6
Всього		8	4	0	4	18:16 (+2)	12

* – продовжують брати участь у турнірі