Чемпіонат ААФУ – збірна сезону 2020/21

ЛНЗ — чемпіон і володар Кубка, фото Василя Водарського

Воротарі

1. Євгеній Панченко (ЛНЗ Лебедин/Черкаси)

25 років – 21 матч – 13 пропущених м’ячів, 12 «сухих» матчів

Рівний сезон від воротаря чемпіонів, який переконливо відіграв груповий етап, жодного разу не пропустивши більше двох м’ячів, а потім вдало діяв у плей-офф (виняток для всієї оборони ЛНЗ – виїзд у Запоріжжя, але це двоматчеве протистояння також завершилося на їхню користь). Панченко – рекордсмен сезону за кількістю матчів без пропущених м’ячів.

2. Олексій Казаков («Олімпія» Савинці)

31 рік – 19 матчів – 12 пропущених м’ячів, 11 «сухих» матчі

Савинецька команда завершила дебютний сезон у чемпіонаті без медалей і поступилася ЛНЗ кубком, але справедливо буде відзначити, що її воротар загалом рідко давав підстави себе критикувати – найгірше, пов’язане з ним, це період із пошкодженням. В іншому досвідчений Казаков старався лишатися надійним, хоча проти запоріжців теж не зміг виручити.

3. Іван Олійник («Мотор» Запоріжжя)

25 років – 11 матчів – 1 пропущений м’яч, 10 «сухих» матчів

Шикарний результат від воротаря запоріжців, який у минулих чемпіонатах програвав конкуренцію Вічному. Цього разу Олійник не пропускав 10 матчів поспіль, лише в вирішальній зустрічі на Черкащині вперше (і єдиний раз у чемпіонаті) капітулювавши перед майбутніми чемпіонами. Зважаючи на те, що конкурент перейде в другу лігу, Іван має ще більші перспективи в новому сезоні.

Праві захисники

1. Кирило Єрмошенко (ФК «Вовчанськ»)

22 роки – 24 матчі – 1 гол, 9 асистів

Провідний асистент чемпіонату розділяв свій ігровий час між позиціями захисника та півзахисника. При цьому в скіллах роботи на оборону, як нам здається, Єрмошенко поступово додає. А в умінні пройти, подати, прострілити він уже хороший – і доброю половиною м’ячів Анвулі завдячує саме Кирилу.

2. Тарас Михайлюк («Вікторія» Миколаївка)

36 років – 18 матчів – 3 голи, 2 асисти

Один із лідерів команди, яка останні роки завжди була в медалях, славиться вирішальними підключеннями на стандарти та непоступливістю. Щоправда, цього разу Михайлюк кінцівку чемпіонату пропустив, отримавши в одному з найважливіших матчів (дербі з ФК Суми) тяжку травму.

3. Олександр Насонов (ЛНЗ Лебедин/Черкаси)

29 років – 13 матчів

ЛНЗ перезавантажив склад, і серед новачків були гравці, які підняли загальнокомандний клас. Серед них добре відомий Бакалову Насонов, з яким вони раніше вже працювали в УПЛ – Олександр закривав кілька позицій в обороні при різних формаціях і посприяв особливо переконливому виступу майбутніх чемпіонів у захисті.

Центральні захисники

1. Ігор Чередниченко («Вікторія» Миколаївка)

37 років – 23 матчі – 3 голи

Відомий і авторитетний харківський оборонець, виходець із «Металіста», пограв у багатьох вітчизняних професіональних клубах і суттєво допоміг «Вікторії». Цього сезону, окрім стабільної гри в центрі захисту в різних його формаціях, допоміг команді трьома голами в переможних матчах (у тому числі – проти сильної «Кудрівки»).

2. Кирило Пасічник («Скорук» Нікопольський район)

28 років – 17 матчів – 6 голів, 3 асисти

Фактурний захисник із особливим вмінням пробити пенальті та підключитися на подачі зі стандартів. Заради «Скорука» залишив клуб, який у підсумку вийшов у Першу лігу ПФЛ. От тільки навесні не відразу знайшов себе в оновленій команді, а тому провів друге півріччя слабкіше за перше.

3. Сергій Борзенко (ФК «Вовчанськ»)

35 років – 13 матчів – 2 голи, 1 асист

Із УПЛ – в аматори: Борзенко не просто прибув догравати в рідну область, він значно посилив редути «вовків» і традиційно допоміг своїй команді ефективними підключеннями до чужих воріт. Багато в чому збалансував оборону, яка у ФК «Вовчанськ» цього сезону була під постійною – плановою та вимушеною – ротацією.

Центральні захисники

1. Олександр Сафонов (ЛНЗ Лебедин/Черкаси)

29 років – 21 матч – 1 гол

Справжній лідер захисту ЛНЗ, один із ключових виконавців, які привели команду до «золотого дубля» – здобуття звання чемпіона та володаря кубка України серед аматорів. Непростий сезон для лебединян, зі зміною поколінь і суттєвою перебудовою складу, Сафонов допоміг провести не в шкоду результату.

2. Ігор Порубльов («Мотор» Запоріжжя)

33 роки – 17 матчів – 7 голів, 1 асист

Потужний оборонець з могутнім ударом чимало забивав з різного типу стандартів, а також ефективно діяв у захисті – чи то з іменитим ветераном Пєсковим, чи то з іншими гравцями, перебудованими у центр захисту. Порубльов, один із символів сучасного «Мотору», провів один із найбільш результативних своїх сезонів.

3. Олександр Гергелюк («Вотранс» Луцьк)

32 роки – 15 матчів – 2 голи, 2 асисти

У завжди складній західній групі «Вотранс» показав досить хороший результат за пропущеними м’ячами (всього 11), а загалом організація дій команди в обороні значно покращилася порівняно з попереднім сезоном. Варто відзначити могутнього центрбека Гергелюка, чиїми зусиллями команда мала постійну перевагу в верховій боротьбі та при подачах стандартів.

Ліві захисники

1. Юрій Цапій («Вікторія» Миколаївка)

34 роки – 24 матчі – 3 голи, 4 асисти

Один із досвідчених лідерів оборони віце-чемпіонів цього сезону ще й вправно клепав голи зі стандартів, а також старався підтримувати вінгерів на своєму фланзі активними підключеннями. Цапій багато пограв на професіональному рівні, тож, є така думка, буде одним із тих ветеранів, які допомагатимуть «Вікторії» після підвищення в класі.

2. Денис Норенков (ЛНЗ Лебедин/Черкаси)

24 роки – 15 матчів – 4 голи, 3 асисти

Ще одне вдале придбання ЛНЗ – Норенков міг зіграти і вище на фланзі, і нижче, а за тактики з трьома центрбеками навіть закрити всю бровку. Грав з активними підключеннями, часто видавав ефектні проходи, до слова, був визнаний найкращим гравцем супер-фіналу.

3. Юрій Красномовець (ОДЕК Оржів)

27 років – 17 матчів – 2 голи, 3 асисти

Один із провідних гравців ОДЕКа не лише вдало діяв у захисті, а й постійно підтримував атакувальні комбінації та небезпечно виконував стандарти під удар чи подачу. Сезон для оржівського клубу виявився безмедальним, але якраз Красномовця хотілося б відзначити за непоганий індивідуальний результат.

Читайте також: Чемпіонат ААФУ – збірна першого півріччя

Центральні півзахисники

1. Артем Касьянов («Вікторія» Миколаївка)

38 років – 23 матчі – 8 голів, 8 асистів

Зв’язка Касьянов-Гранкін у середині поля – це великий козир і перевага для «Вікторії» на всеукраїнському рівні. Особливо хочеться відзначити колишнього півзахисника «Металіста», ФК «Харків» і низки закордонних клубів – і за спортивне довголіття, і за фантастичний удар з лівої, і за показник «гол+пас», якому позаздрили б кадрові атакувальні гравці.

2. Андрій Сторчоус (ЛНЗ Лебедин/Черкаси)

27 років – 22 матчі – 6 голів, 7 асистів

«Мозковий центр» нового чемпіона – Сторчоус показав найкращий у своїй команді показник, взявши безпосередню участь як голеадор або асистент відразу в 13 результативних атаках. До того ж, Андрій здорово зв’язував лінії й видавав тонкі за задумом і  разючі за виконанням розрізні передачі. У багатьох вирішальних матчах саме це давало перевагу ЛНЗ.

3. Андрій Запорожан («Лівий Берег» Київ)

38 років – 9 матчів – 4 голи, 2 асисти

Якби не травма, тут був би Фабунмі з «Олімпії» – все-таки, він немало часу пропустив під час сезону. А тому хочемо відзначити фантастичне повернення в футбол багаторічного лідера «Олександрії». Запорожан вів гру «Лівого Берега» в середині поля, вдало подавав стандарти й забивав сам. Не слід забувати, що навесні амбітний новачок переміг багато кого з записних авторитетів.

Праві півзахисники

1. Павло Замуренко (ЛНЗ Лебедин/Черкаси)

23 роки – 24 матчі – 7 голів, 5 асистів

Відзначаємо гравця, який не є, суворо кажучи, чистим проривним фланговим півзахисником чи навіть вінгером. Замуренко грає, скоріше, крайнього форварда – і в цій якості він провів за нових чемпіонів переконливий, результативний сезон. Чимало забивав, брав участь у результативних комбінаціях, особливо гармонійно діяв із Пучковським і Косом. Окремим рядком пропишемо другий, «контрольний», постріл у фіналі.

2. Микита Рибак («Єдність» Київ)

19 років – 20 матчів – 7 голів, 3 асисти

Відзначаємо перспективного правого форварда, який немало забивав, проявив швидкість і різноманітність в атаці, та й загалом у молодій команді був одним із лідерів, провідних гравців. Рибак міг зіграти безпосередньо в атаці, але коли на підвищення забрали Ковтуна, корисною була його робота й нижче за флангом.

3. Віталій Богданов (ОДЕК Оржів)

31 рік – 16 матчів – 5 голів, 5 асистів

Один із найбільш інтелектуальних гравців Рівненщини відзначається хорошим ударом, баченням поля і вмінням зіграти на різних позиціях. Праворуч у півзахисті, як виявилося, Богданов також почувається впевнено, а його козирі залишаються при ньому.

Атакувальні півзахисники

1. В’ячеслав Акімов («Вікторія» Миколаївка)

31 рік – 21 матч – 9 голів, 6 асистів

Акімов – улюбленець місцевої публіки та один із найкращих виконавців віддалених штрафних. При цьому, володіючи ударом із мінливою траєкторією, В’ячеслав небезпечний і біля чужих воріт, і з глибини. Цього сезону набив хорошу статистику, причому був корисним і в завершенні, і в підіграші.

2. Віктор Довбиш («Мотор» Запоріжжя)

35 років – 25 матчів – 8 голів, 5 асистів

Не втрачаючи ні швидкість, ні гостроту, Довбиш регулярно забиває та віддає гольові передачі, у зв’язці з Мелі складаючи сильний та різноплановий тандем. Вміє зіграти як на просторі, так і біля воріт – але найбільша «коронка» від Віктора, здається, це сольний прохід із акцентованим завершенням.

3. Костянтин Деревльов («Карпати» Львів)

38 років – 15 матчів – 8 голів, 2 асисти

ТзОВ «Карпати» приєдналися до чемпіонату вже під час сезону, в розпал змагань зумівши набрати конкурентоздатний на цьому рівні склад. А головною сенсацією, при всій повазі до гравців, які продовжать виступи вже в Другій лізі, став саме ветеран Деревльов. Він і забивав охоче, і на місці форвард в відтяжці постійно створював гостроту. Той випадок, коли заглядати в паспорт протипоказано – побаченому не повірите.

Ліві півзахисники

1. Сергій Ломака («Мотор» Запоріжжя)

33 роки – 26 матчів – 8 голів, 2 асисти

Стрімкий і непередбачуваний – Ломака разом із колегою з правого флангу, марокканцем Рахмуні, створював постійну флангову перевагу для «Мотору». В кращих матчах Сергія просто не втримати!

2. Роман Кірпіченко (СК «Полтава»)

31 рік – 22 матчів – 9 голів, 3 асисти

Кірпіченко – постійна перевага СК «Полтава» попереду: хай попереду, де він уміє ефективно зіграти чистого форварда, хай із глибини. У Романа є непогане гольове чуття та вміння завершити атаку. Це було особливо цінно, зважаючи на ті випробування, з якими зіткнулися досвідчені нападники Тимченко та Фоменко, на яких розраховували в нападі.

3. Олег Панасюк («Юність» Верхня Білка)

25 років – 17 матчів – 7 голів, 1 асист

Стрімкий футболіст не завжди був стабільним, але на просторі, при швидкому переході від оборони в атаку чи зручній передачі на хід, він видав навіть кращий індивідуальний результат, ніж Набізада, Адам чи Іванченко. Особливо вдало Панасюк діяв у матчах проти найсильніших суперників, у тому числі ставши героєм матчу в Оржеві.

Нападники

1. Вадим Шаврін (ФК «Суми»)

33 роки – 20 матчів – 22 голів, 3 асисти

Подавав надії в дублі «Шахтаря», багато забивав за «Олімпік», грав за «Волинь» Кварцяного. Досвідчений форвард поповнив ФК «Суми» після значної професіональної кар’єри, проте не відбував номер, а додавав матч за матчем. Навіть не діставшись до фінального матчу, став найкращим бомбардиром чемпіонату із середнім показником більше гола за гру.

2. Микола Гайдучик (ОДЕК Оржів)

21 рік – 8 матчів – 9 голів, 5 асистів

Він пішов із команди та чемпіонату ще взимку, проте залишив велике враження – прекрасний індивідуальний показник, до якого ніхто в Групі 1 не наблизився. Та й для ОДЕКа, як здається зі сторони, стало проблемою без вирішення знайти такого бомбардира. Що ж стосується Гайдучика, то він став переможцем Першої ліги з «Вересом». За спинами досвідчених Шестакова, Гегедоша та Сергійчука вирватися було важко, та все ж молодий форвард став справжнім героєм надважливого матчу з «Чорноморцем».

3. Володимир Гладкий («Юність» Верхня Білка)

25 років – 17 матчів – 11 голів, 3 асисти

Головний снайпер «Юності» пройшов фундаментальну школу львівського футболу та грав серед професіоналів. У гранді футболу Львівщини забиває багато і зі смаком. Минулий рік взагалі вийшов у Гладкого зірковим, та й у другій половині чемпіонату Володимир встиг оформити покер у матчі з «Варатиком» та вирішити долю гри з «Довбушем» (гол і асист).

Нападники

1. Генрі Мелі Інерепарамовей («Мотор» Запоріжжя)

28 років – 25 матчів – 15 голів, 9 асистів

А ось вам форвард, який тільки через непорозуміння не є загальновідомим у чемпіонаті України. Швидкий, пластичний, різноплановий Мелі у 25 матчах здійснив 24 результативні дії. Дуже здорово діяв як біля воріт, так і на просторі. Видав кілька голів особливо важкого виконання завдяки своїй сильній лівій нозі.

2. Мішель Ікем Анвулі (ФК «Вовчанськ»)

29 років – 24 матчі – 16 голів

Ще один нігерієць, про якого можна сказати багато хорошого. М’який у роботі з м’ячем. Умілий при флангових подачах і відскоках в районі воротарського майданчика. Особливо бомбардував голкіперів у першій частині сезону – восени лише в трьох матчах залишав поле без голів. Не вдався Анвулі й ендшпіль – п’ять «сухих» ігор, а це були вирішальні матчі для «вовків». На жаль, у Другій лізі ФК «Вовчанськ» на Мішеля вже не розраховує.

3. Роберт Обен Моланго («Скорук» Нікопольський район)

28 років – 18 матчів – 13 голів, 2 асисти

Тут особлива історія – камерунський легіонер, здавалося, мав у кожному матчі по 3-5 нагод забити, і за ідеальної реалізації, безперечно, претендував би на звання найкращого бомбардира чемпіонату. Проте в цілому забивав досить багато і допоміг «Скоруку» провести свій найуспішніший сезон в аматорському чемпіонаті перед здобуттям професіонального статусу.