Звягель (Новоград-Волинський): Степан Нусбаум - про Звягель, футбольних земляків і спортивну гордість рідного краю

«Звягель» (Новоград-Волинський): 6 місце Групи 2 сезону 2021/22 на проміжному етапі.

Щоб представити команду, яка після кількох помітних стартів у Кубку України серед аматорських команд зважилася перейти й на регулярний виступ у любительському чемпіонаті, ми звернулися до людини, яка стояла біля витоків відродження ФК «Звягель». Без ентузіазму та постійної підтримки С.А.Нусбаума важко уявити собі системний розвиток футболу Новоград-Волинщини. Тепер, коли «Звягель» зробив ще один важливий крок у своєму розвитку, ми попросили Степана Антоновича розповісти про клуб, дебют і футбол рідного краю загалом.

‒ У нашому місті футбольний клуб «Звягель» існує з початку 1993 року, ‒ почав бесіду Степан Антонович. ‒ У перший же сезон футбольний клуб «Звягель-93» став Чемпіоном Житомирської області в клубному заліку, за підсумками виступів основного складу і юнацького U17, а у фіналі Кубку області лише в додатковий час команда поступилась житомирському «Кроку». Так починалась історія славетного клубу «Звягель», який в середині 90-х

був одним із лідерів обласного футболу, та навіть пробував свої сили в Кубку України серед аматорів, але в 1996 році в 1/16 фіналу поступились півфіналісту турніру, київському «Дніпру», а в 1997 році в 1/8 фіналу знову мінімально поступились за сумою двох матчів півфіналісту турніру, бурштинському «Енергетику», який вже наступного сезону стартував у професіональній лізі. В 90-х за нашу команду грали нинішні тренери Звягеля», польові гравці Андрій Лось і Валерій Блізніченко, а Руслан Скидан був воротарем.

На початку 2000-х клуб припинив своє існування і відродився аж у 2016 році, а Новоград-Волинський на обласній арені представляв з 2007 по 2010 роки «Звягель-750», який у 2011 трансформувався у «Авангард». Як пізніше виявилось, це були конкуренти відродженого «Звягеля», адже у 2016 і 2017 роках у нашому місті існувало одразу два клуби, які конкурували між собою в Чемпіонаті області, а вболівальницька аудиторія Новограда-Волинського була розділена на дві частини, які під час «новоградського футбольного дербі» особливо гучно проявляла себе на трибунах, створюючи атмосферу подібну до «дербі» у великих європейських містах.

Якщо сказати трохи детальніше про відродження клубу, то у тренерів спортивної школи і небайдужих до місцевого футболу людей виникла ідея відродити футбольний клуб з філософією «Звягеля» 90-х років, який приділяв увагу розвитку дитячо-юнацького футболу. У нас був любитель футболу, патріот України  Віктор Антонович Бондарчук. Ще будучи на Майдані у 2014 році, він казав, що в нічну пору дивився на зорі і нього виникла ідея у Новограді відновити футбольний клуб з місцевих вихованців. Цю ідею він собі виношував два роки, потім друзі познайомили його зі мною, адже я його не знав до тої пори. З 2016 року я підключився до цього процесу. І ось так ми почали відроджувати клуб «Звягель». До речі, цікавий факт, що наш відроджений клуб відновив свої виступи на всеукраїнській арені у 2019 році, рівно через 18 років матчем в Кубку України, з тим самим бурштинським «Енергетиком». Цього разу нам вдалось взяти реванш, переграли їх на виїзді з рахунком 3:1, а на матч-відповідь «Карпати-Енергетик» не приїхав, але наступного сезону, які і 18 років тому, вони знову заявились у професіональну лігу, ось таке вийшло дежавю.

На жаль, влітку 2019 року Віктор Антонович трагічно пішов із життя через проблему з серцем. Ми всі були приголомшені такою втратою. Але того самого сезону команди «Звягеля» згуртувались: основна команда зробила «Золотий дубль», вигравши Кубок області та золото Чемпіонату, а дублери стали срібними призерами Першості. Всі здобуті нагороди присвятили світлій пам'яті Віктора Антоновича, який ще за життя наголошував, що коли у молодості працював будівельником, то жоден збудований ним фундамент будинків ще не тріснув, що так має бути і в відродженому футбольному клубі «Звягель», фундамент для якого він заклав у 2016-2019 роках.

Радує, що є такі ентузіасти, як Григорій Кузьмич, який є ініціатором збереження історії нашого футболу та нашим пресс-аташе, займається всією організацією роботи по клубу. Новий герб, соцмережі, робота з вболівальниками ‒ це все завдяки Григорію, він взяв основну роботу на себе і по формі, і по атрибутиці ‒ шарфики, костюми хлопцям, рюкзаки. Молодець!

‒ Завжди цікавить, хто підтримує футбольний клуб, які організації відгукнулися на пропозицію прославити «Звягель» в українському футболі?

‒ Тоді у започаткуванні стояли я, як керівник «Новоград-Волинського лісомисливського господарства», а також Портянко Сергій Федорович – керівник «Новоград-Волинського хлібозаводу», приватні підприємці Лавренюк Олександр Анатолійович та Малярик Віктор Васильович. До речі, всі вище перераховані люди входять в Раду футбольного клубу, колективно вирішуючи всі питання та проблеми клубу та разом приймаючи рішення щодо планів клубу. Постійно нас підтримувало в цьому процесі фармацевтичне підприємство «Новофам-біосинтез» (керівник Перерва Валерій Ігорович), яке всі роки бере на себе витрати по транспорту на виїзні матчі,  швейна фабрика «Леся» (керівник Сиченко Микола Вікторович), вона і тоді підключалася, і в цьому році нам допомогла і по формі, і по екіпіровці. Ми навіть в процесі пошили хлопцям клубні костюми, як має бути, піджак, брюки, зі значком, під галстук. Це було у 2018 році, ми таке їм зробили на урочисту церемонію, коли святкували друге місце в Чемпіонаті області. Ось такі основні організації. Решту організацій залучаємо по ходу, хто скільки зможе, допомагають – торгові фірми, десь до десяти організацій набереться, які допомагають матеріально.

Але основним фінансовим спонсором є Новоград-Волинська міська рада, яка щороку виділяє на клуб фактично половину річного бюджету. Разом з прогресом клубу в змаганнях, збільшується і розмір допомоги з бюджету міста, історичну назву якого і носить наш клуб. У 2019 та 2020 роках, коли ми ставали Чемпіонами Житомирщини, ми отримали з міського бюджету по одному мільйону гривень. Цього року ми просили більше, щоб заявитись на Чемпіонат України, але отримали стільки, скільки вистачає грати на область, тому в Чемпіонаті України трохи складно дається перше коло, адже там витрати в порівнянні з областю (заявковий внесок, арбітраж, витрати на виїзні матчі і т д.) у два-три рази більші. Тому будемо клопотати перед затвердженням бюджету міста на 2022 рік про збільшення суми допомоги як мінімум у півтора рази. Також плануємо збільшити і спонсорської та меценатської допомоги, адже важко конкурувати в Чемпіонаті України з аматорськими командами з річним бюджетом більше 10 мільйонів грн., які можуть собі дозволити тримати у структурі цілий штат працівників від адміністраторів та менеджерів по різних напрямках до лікарів і масажистів, що створюють для тренувального процесу та матчів такі умови, які мають не всі клуби Професіональної футбольної ліги.

Ми в першому колі навіть з невеликим бюджетом досить непогано тримались, тому що у нас майже всі свої місцеві гравці, свої тренери, та один менеджер клубу, який фактично сам справляється з функціональними обов'язками декількох посад, тому в підсумку все це дає чималу економію коштів. Але така модель підходить більше на Чемпіонаті області, а Чемпіонат України серед аматорів - це вже напівпрофесіональний рівень, тому на майбутнє будемо старатись підтягуватись до цього рівня по штату працівників та організації всіх процесів.

Ми, мабуть, чи не єдина аматорська футбольна команда України, на матчі якої вхід по квитках. Ціна символічна ‒ 20 грн. Започаткували це ще у 2019 році, 2020 через епідемію коронавірусу глядачів на трибуни не пускали, а відновили платний вхід з виступами на Чемпіонаті України серед аматорів. Заробітку з цього фактично не має, тому що постійно розігруємо серед власників квитків цінні призи, але вважаємо, що необхідно привчати вболівальників до платних матчів на футбол, як це є навіть на аматорському рівні в європейських країнах, навіть у сусідній Польщі. Також плануємо і підвищувати сервіс для вболівальників, щоб вони могли приходити на матч цілими сім'ями і всі отримали задоволення та відпочили.

‒ Друга команда – це ваша місцева молодь, так?

‒ У 2017 році в структурі клубу створено молодіжну команду дублерів «Звягель-2», мета якої ‒ бути плацдармом від дитячо-юнацького до дорослого футболу. Команда, яка складалась з 16-річних випускників футбольної секції, виступала в Першій обласній лізі, а кращі гравці команди поступово залучались на матчі за першу команду. На сьогоднішній день із тої команди дублерів, яка у 2019 році стала срібним призером, а у 2020 переможцем ‒ Першої ліги,  маємо в основній команді, що виступає вже в Чемпіонаті України серед аматорів, більше ніж пів десятка гравців. Це Микола Березін, Василь Жадан (обидва 1999 р.н), Денис Галицький (2000 р.н.) Олександр Лавренюк, Віталій Соловей (обидва 2001 р.н.), Ярослав Ващенко (2002 р.н). Чи могли б ці молоді гравці грати на такому рівні, якби свого часу не мали б ігрової практики спочатку в дублі у Першій лізі, потім в основній команді у Вищій лізі Чемпіонату Житомирщини, питання риторичне.

Цього року команда дублерів «Звягеля» (тренер Лось Андрій Михайлович) повністю омолодилась і складається переважно з гравців 2004-2005 років, з підсиленням таких досвідчених гравців як Балан, Шевчук, Гороницький, та брати Тимофєєви, які свого часу грали в основній команді, а зараз передають свій досвід молоді. Хлопці в 15-16 років самі поки що не можуть грати проти «дубів», там фактично сільський футбол, де мало техніки. Коли вони грають зі старшими, то почувають себе більш впевнено, грають краще, комбінують. У нас цікава першість в області, все нормально, ми команду «Звягель-2» тримаємо принципово, незважаючи на всі видатки, ми граємо двома командами.

Незважаючи на значне омолодження складу, наші дублери цього сезону лише по пенальті не пройшли до півфіналу Кубку області та завоювали срібні медалі Першості області серед команд Першої ліги, а наступного сезону, в зв'язку з тим, що основна команда знялась з обласного Чемпіонату, заявившись на Чемпіонат України серед аматорів, наша молодіжка, можливо, спробує свої сили у Вищій обласній лізі.

‒ Серед найвідоміших вихованців вашого краю є Андрій Блізніченко, який мав би грати в Лізі чемпіонів, але опинився поза складом Шерифа. Випадково не підтримує форму із земляками?

‒ Так, підтримує. Був період, в тому році здається, коли з весни він ще не був у Шерифі, але пішов з турецького клубу. Він з нами грав на зборах в товариських матчах, дуже приємно було бачити його на полі. Також цього сезону у першому колі на нас грав Валерій Скидан, син головного тренера команди Руслана Миколайовича Скидана, але в другому півріччі знову повернувся грати до Словаччини, він хороший гравець, якого нам зараз бракує.

‒ А хто ваші краяни у всеукраїнському футболі? Знаю Жовтюка, Носарєва, Скидана ви згадали. Хто ще?

‒ Їх багато. Олексій Кащук, чемпіон світу у складі Збірної України U-20, зараз грає за «Маріуполь», Артем Челядін ‒ гравець полтавської «Ворскли», який цього сезону дебютував в Єврокубках, за молодіжну команду київського «Динамо» грає молодший брат Андрія Блізніченка, Віктор. Юрій Перін, який грав за «Буковину», а зараз виступає у Польщі, Миколу Жовтюка ви згадали. Також цього літа з нашої команди дублерів у нас забрали до академії львівського «Руху» дуже перспективного гравця, 15-річного нападника Максима Музичука, сподіваємось, що у нього буде також гарне футбольне майбутнє.

‒ Можливо отримаєте посилення такого плану?

‒ Навряд. Носарєв забрав у нас до сарненського «Маяка» півзахисника Марка Багінського, ми ще втратили кількох гравців. Але це нормально, вони теж були вікові, нам не дуже вже підходили. А ось Багінський – він наш вихованець, з 2016 року він завжди був з нами, він не дуже комбінуючий, але в’язкий при відборі, крутився як «дзига». Завжди забере м’яч, може не завжди розумно його віддасть, але перехвати і відбори в нього не забереш. Зараз ми трохи переформовуємо склад, набрали тут хлопців з міста та сіл, які знаходяться близько, команда молода і ми ще в пошуку свого складу. Незважаючи на це, ми у кожному поєдинку даємо бій більш досвідченим командам. Винятком був тільки матч з «Олімпією», але там команду спантеличило вилучення на перших хвилинах за «фол останньої надії» лідера, захисника і капітана команди Владислава Тімофєєва, який зіграв рукою у власному штрафному, і до того ж наша команда одразу пропустила з пенальті. 

‒ Не можу не запитати про стан інфраструктури, адже так буває, коли люди беруться по-серйозному працювати, а застають стадіон захаращеним. У вас з вигляду стадіон ошатний, так і було чи це робота останніх років?

‒ Це робота останніх років, кажу як є. Коли ми з Віктором Антоновичем тільки починали, то й катали стадіон, і косили газон, було все запущено, був жах. Брав своїх робітників і пішли працювати. Далі робота набагато покращилася, у них є свій каток, купив їм двигуна і вони вже повністю самостійні на стадіоні. Восени 2018 року, навіть в серпні, один кут газону був жовтий. Я звернувся, виявилось, що було обмеження в поливі, хоча його треба було лити і лити. Підняв бучу, сказав, що люди не мають совісті, потім почали поливати як треба. Без поливу стадіону не буде.

Починаючи з 2019 року, практично всі проблеми пішли, ми туди не втручаємося, адже стадіон у нас числиться на балансі центру «Спорт для всіх», керівниками якого призначили людей, які були дотичні до нашого клубу. Приходимо на готовий стадіон, все в принципі нормально. На нашому міському стадіоні «Авангард» також проводило свої домашні матчі в другій лізі житомирське «Полісся», коли в Житомирі ще не було свого стадіону, тоді від оренди стадіону з'явились кошти на електронне табло і нову газонокосарку.  Мер приходив на футбол, його заступники, приїзжав губернатор, побачили, що потрібен хороший стадіон. Тому з інфраструктурою нема проблем, кажу як є.

Для тренувального процесу, нам надають базу спортивної школи ДЮКФП, де нашими тренерами, які паралельно працюють дитячими тренерами в ДЮКФП, підтримується в гарному стані чудове натуральне поле. Але для повноцінної підготовки на початку року, нашому місту не вистачає повнорозмірного футбольного поля з штучним покриттям, яке в нашій області є лише в Житомирі і зараз будується в Овручі. А у нашому місті, де команди «Звягеля» займають призові місця на обласних турнірах, багато дитячих команд грають на область та проводиться Чемпіонат та Кубок міста, поки що немає такого поля навіть у проекті, тому взимку і ранньою весною мусимо витрачати кошти і їздити грати контрольні матчі в інші міста, де такі поля вже давно побудовані.

‒ А що люди кажуть з приводу футбольної команди? Чи є вже ті, кого ви постійно бачите, знаєте, що це постійні вболівальники?

‒ Є різні думки: ми були чемпіонами в 2019 та 2020 роках, але в нас було забагато гравців з Житомира, близько десятка. Це дуже негативно впливало, тому що люди казали, що це не свої. Команда була чемпіоном, але це не сприймалося місцевими глядачами. Особливо в Новограді, тому що тут школа футболу. І ми вирішили в цьому році не залучати іногородніх з обласного центру, залишили тільки четверо житомирян, а решта були свої хлопці. Ми не розраховували стати чемпіонами, не було таких амбіцій, як вийде. Зірок з неба не хапали в першому колі, були на п’ятому місці, але вже заграли місцеві хлопці.

У другому півріччі ще з трьома попрощалися, залишився тільки захисник Саша Яліков з Житомира, якого ми навіть попросили – він молодий хлопець, йому 23 роки і без нього було б важко. Коли відходить велика кількість футболістів – дуже міняється гра, тренеру нелегко так швидко перестроюватися, у нас лава запасних поки що не така як хотілось, тому в перерві будемо однозначно підсилюватись. Ось така ситуація. Я знаю декількох глядачів, навіть якщо команда програла, то розуміють, що це свої хлопці, в яких перемоги ще попереду.

‒ Якою бачите свою команду за підсумками сезону? І чи подобається взагалі турнір в порівнянні з обласними змаганнями?

‒ Абсолютно, це небо і земля. Прекрасне суддівство, неупередженість. Я казав за те пенальті в грі з «Олімпією», але в нашому обласному футболі це була просто панацея: Новограду в перші 20 хвилин насувати декілька жовтих карток, та поставити пенальті… Ви знаєте, наскільки це все вимотувало, ми в цьому болоті трохи «закисли». А тут все нормально. Є десь певні моменти, але то таке діло. Я, був би суддею, теж поставив пенальті, але можна було не ставити, бо «Олімпія» – команда, яка на дві голови вища за нас. Але таке діло, арбітраж має бути для всіх команд однаковий.

Дуже задоволені чемпіонатом, якщо займемо 5-те місце в турнірній таблиці, то це буде як перемога в Лізі чемпіонів. Трохи боялися в дебютному матчі з Бузовою, програли 0:2, хоча трималися до 82 хвилини і пропустили два голи в кінці. Була боротьба, «Нива» приїхала з масажистами, цілий автобус фанів, які цілий поєдинок підтримували свою команду, а після фінального свистка запалили на стадіоні файєри. Була сильна команда, ми її знали, там тренер  раніше приїжджав до нас очолюючи «Полісся» (Ставки). Він перейшов до «Ниви» і за ним пішли ключові гравці. У них дуже злагоджена команда, рівноцінна лава запасних, гарний технічний футбол демонструють, з ними приємно грати. Цього року нам дуже бракує підтримки нашого фан-клубу «Звягель», який нас підтримував усі попередні роки, а цього року організатор фан-руху, а нині військовий 30-ї бригади Олександр Охотніков, відправився зі своїм підрозділом в зону ООС, а без його організації на нашому фан-секторі поки що тиша.

Ми пішли на аматори, демонстрували красивий і чесний футбол, більшість матчів зіграли на виїзді, але всі дебютні матчі грали з лідерами і нашій оновленій команді не було часу на розкачку. Хоч і стартували з трьох домашніх поразок, але у всіх матчах окрім «Олімпії» дали фаворитам бій. У напружених матчах з середняками турнірки «Олімпійським коледжем», «ЮКСА» та «Білою Церквою» нам вдалось вирвати перемоги, а в матчі з «Атлетом» при нічийному рахунку нам трохи забракло досвіду. Дуже хотіли виграти, тому пішли всіма силами вперед, обрізались при передачі, пропустили контратаку, порушили правила і пропустили зі штрафного. Окрім верхньої четвірки, явних фаворитів решта команд фактично рівні по силах і переможців в таких матчах дуже важко спрогнозувати, тому шанси є у всіх команд, а хто ними скористається покаже час.

Артур Валерко, SportArena.com

«Звягель» (Новоград-Волинський, Житомирська обл.)

• Рік заснування: 1993 (у 2002 році - клуб розформовано, в 2016 році - клуб відродився)

• Клубні кольори: червоно-сині

• Стадіон: «Авангард» м. Новоград-Волинський (вміщує 3000 глядачів)

• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Нусбаум Степан Антонович

Головний тренер: Скидан Руслан Миколайович

Тренер дублерів: Лось Андрій Михайлович

Спортивний директор: Блізніченко Валерій Анатолійович

Виконавчий директор: Кузьмич Григорій Логвинович

• Досягнення:

Чемпіон Житомирської області 2019 та 2020 років.

Чемпіон Житомирської області у загальному заліку 1993 року.

Срібний призер – 1994 та 2018 років.

Бронзовий призер – 1997 року.

Володар Кубка Житомирської області 1996, 1997 та 2019, фіналіст – 1993, 2017, 2018 та 2020 років.

Володар Суперкубка Житомирської області 2021 року.

Переможець Першості Житомирської області 2020, срібний призер – 2019 та 2021 років («Звягель-2»).

Переможець зимового Кубку Звягеля 2019 року.

Переможець зимового Кубку міста Житомира 2020 року.

ФК «Звягель» в Інтернеті:

- Адреса Web-сайту: https://fczviahel.com

- Аккаунт в Facebook: facebook.com/fczviahel

- Аккаунт в Instagram: instagram.com/fczviahel

- Аккаунт в YouTube: youtube.com/c/fczviahel

- Аккаунти в Twitter: twitter.com/fczviahel

- Сторінка у Вікіпедії: https://bit.ly/38FVX5C

       • Статистика виступів клубу в ААФУ: