ФК Біла Церква - 9 місце Групи 2 під час зимової перерви

Артур Валерко, Sport Arena.

Біла Церква – найбільше місто в Київській області, яке колись прославилося в вітчизняному футболі завдяки виступам «Динамо», «Росі», «Арсеналу». Нині ж футбольні традиції неофіційної столиці Київщини підтримує ФК «Біла Церква» ‒ єдиний представник міського футболу на всеукраїнському дорослому рівні.

Прес-служба ААФУ спільно із сайтом Sport Arena, який підсумовує виступи команд у літньо-осінній частині Чемпіонату України серед аматорів 2021/22, записала інтерв’ю з директором і головним тренером ФК «Біла Церква» Вадимом Мандрієвським.

- Почнемо здалеку: як пройшло літо для ФК «Біла Церква»?

- Було поставлене завдання — Друга ліга, через це основна мотивація спрямовувалася саме на здобуття професіонального статусу. Звісно, хотіли пройти в Другу лігу своїм клубом – спершу подавали документи на атестацію, проте низка труднощів фінансового та організаційного плану не дозволяли про це мріяти.

Потім були переговори відразу з трьома клубами – розглядалися різні варіанти, аж до злиття, проте, на жаль, жоден із них не відбувся, хоча вболівальники були б неабияк здивовані, якби все відбулося й у Білу Церкву переїхали деякі відомі професіональні клуби. Тож, коли, один за одним, відпали всі три варіанти, ми опинилися один на один із реальністю й змушені були терміново збирати склад для участі в Чемпіонаті ААФУ.

- Короткі терміни залишали мало часу для маневру. Не залишилося відчуття спустошеності після завершення цих перемовин?

- Ми були не готові ось так просто закрити клуб, і хоча після невдачі з власним виходом до Другої ліги, а також не вдалося об'єднатися ні з тими, ні з тими, постало велике питання — що робити далі? Звісно, було розчарування, але кидати справу на півдорозі ми не могли. І без фінансування грати — це перебір, авантюра.

Але кістяк команди, місцеві хлопці - Минзар, Вієра та Скорба – переконали мене, що треба йти «на третє коло», тобто на третій сезон в ААФУ. У наших найдосвідченіших футболістів є мотивація, тому що дуже багато сил віддали ФК «Біла Церква», їм хочеться бути в клубі, працювати на будь-яких посадах. Тому вони практично безкоштовно грали, але з мотивацією бути або тренером, або адміністратором, може, начальником команди. Люди хочуть працювати та залишитися у футболі. Для них це рідне місто, це спрацювало.

Плюс залишилися футболісти з U-19, хай це не найкращі кадри, бо найкращих влітку розібрали. Залишилися три-чотири футболістів, які навіть не були в основі команди  U-19. По різних причинах повернулися Ібрагім, Абу, Майкл і вирішили грати до зими. Але все це не могло відбитися на результаті. Було ясно, що ми не витягнемо в плані результату, хоча б не було неприємних ситуацій. Емоційно було досить важко, але раз домовилися грати до кінця, то треба грати. Ось така історія.

- Влітку команду покинула низка провідних гравців, а ви залишились з ослабленою командою. Які були ваші дії, щоб зберегти її боєздатність на цьому рівні?

- Була надія, що мотивації футболістів буде достатньо, щоб боротися в аматорських змаганнях. Для молодих досить цікаво грати на такому рівні, десь засвітитися. У легіонерів теж є мрія потрапити в професіональний футбол. Ось така мотивація — не фінансова, а спортивна. Ми по ходу почали тренуватися кожен день, і хороший тренувальний процес плюс моральний аспект дали нам надію, що будемо гідно виглядати.

- Група 2 відправила у Другу лігу низку команд, включаючи аутсайдерів, що дуже дивно. Рівень групи не просів після цього, чи ті хто прийшли, гідно витримали рівень попередників?

- Рівень, звичайно, понизився. Говорю більше про лідерів, адже середній рівень, можливо, й не понизився, але на мою думку, ті хто пішли — це реально топи. ЛНЗ, «Лівий берег», «Вікторія» — це завжди були команди, які стояли особняком. Так, є «Нива» (Бузова), ФК «Кудрівка» — це, в принципі, команди пристойного рівня, але ті клуби, які пішли, були набагато досвідченішими і сильнішими.

- Нічиї з «Єдністю» і ЮКСА показують, що ваша команда готова поки що грати лише проти ровесників?

- Аналізувати важко, тому що початок сезону видався важким для нас. І в плані того, що білоцерківці були не зіграними й незгуртованими, ми награвали ігрові зв’язки вже після початку сезону. Навіть напередодні заявки — той пішов, той повернувся, багато хто їздив на перегляд, і молоді, і легіонери ‒ всі кудись їздили. Тож, хоча люди й повернулися, проте треба було набирати форму й наново вливатися в команду.

Було зрозуміло, що треба протриматися перший місяць, витратити його на «притирку», про результат мова не йшла. Потім все стабілізувалося, не буду говорити про якийсь фарт. З тим же «Звягелем» була гідна гра, з ОФКІПом — це такі матчі, в яких можна було брати очки, але у суперників була ще більша мотивація. Вони більше хотіли виграти, а у нас на порядку денному було згуртуватися, достойно виглядати. Але говорити про результат було важко, і це відчувалося загалом.

- Ваша команда особливо страждає через те, що грає на синтетичному полі не найкращої якості. Навіть не знаю, коли вам важче — влітку, коли на такому полі задихаєшся, чи восени, коли переходиш після нього на в'язке натуральне поле. Як вирівнювали цей дисбаланс і як команда витримує третій рік перехід із синтетики на натуральне поле щотижня?

- Так, це проблема. Але ми вже на неї не звертали увагу, тому що були глобальніші проблеми. Якби на першому плані стояло питання результату, то це було б дуже важливо. Однозначно, мова йде про адаптацію м'язів і специфічні травми. Тому ми варіювали тренування, робили десь паузи, щоб вирівняти цей складний для гравців перехід.

- За весь цей час хоча б раз грали на «Трудових резервах»?

- Таке питання навіть не стоїть, тому що це ж дорожча оренда. Навпаки, вдячні за співпрацю стадіону «Зміна», де нас підтримують, роблять умови, щоб ми могли грати для своїх вболівальників.

- Білу Церкву називають столицею Київської області, у вас багато різних підприємств абсолютно різного профілю. Невже за цей час ні в кого не було інтересу до команди, яка представляє місто на всеукраїнському рівні?

- На жаль, ні, такого інтересу не було. Якась така позитивна тенденція була у 2019 році в плані інтересу, коли вболівальники активніше ходили, та й ми про себе почали заявляти ‒ робили вечір футболу, був якийсь бізнес-план, працювали, знайомили команду з містом. Але у 2020 році почався карантин, тому інтерес вболівальників до команди став набагато меншим, тема інвестицій і спонсорства — вона болюча для всіх і практично закрита. Загальний фон — треба втриматися, тому що складні часи.

- Чого очікуєте від команди навесні, як збираєтеся провести зимовий антракт?

- Думаю, що молодь залишиться. Ті, хто старші — у них є мотивація залишитися і потім працювати в клубі. Точно є резерв у місцевих і досвідчених, але треба тоді шукати когось із приватних структур, хто підтримає три-чотири досвідчених новобранців. Якщо ми це зможемо зробити, то це буде геть інший варіант. У плані організації у нас усе добре, не вистачає трішки лідерів на полі, щоб направити цю молодь. Треба кількох гравців повернути, або запросити нових, щоб виглядати достойніше. Без перемог реально важко, будемо намагатися краще виступити навесні. А щодо легіонерів важко сказати, вони все рівно будуть шукати собі кращої долі...

- Які у них людські історії, адже серед них є дійсно толкові футболісти, такі як Бамба. Є такі, що пустили коріння тут — як Вієра. А є такі як Вакілі - людина з досвідом гри в Лізі Європи, який, хтозна як тут опинився. Звідки вони всі тут з'являються?

- Абсолютно нічого в цьому плані не робимо, в плані селекції. Це їхній внутрішній зв'язок, вони між собою спілкуються, передають один одному, що до них нормальне ставлення в Білій Церкві. Ми їм нічого такого не обіцяємо, але намагаємося підтримувати. Комусь допомогти з проживанням, комусь із навчанням. Намагаємося зберігати з ними людські відносини, вони знають, що до нас можна повернутися. Ібрагім Бамба, коли повертається, каже, що Біла Церква — як його рідний дім. Він хоче тут бути. Тому це якісь внутрішні моменти, багато хто з них проситься на перегляд. Але немає сенсу, щоб їх було багато. Все рівно хочеться, щоб грали місцеві. Просто так склалася ситуація економічно, ми вдячні їм, що вони є. Вони допомагають нам грати...

- Ви сказали: настрій – протриматися, перетерпіти ці важкі часи. А як в ідеалі уявляєте собі розвиток ФК «Біла Церква»?

- Це має бути народна, міська команда, яка об’єднає зусилля міської ради та депутатського корпусу, місцевого бізнесу, навчальних закладів, сфери розваг. У міста повинні бути церква, музей, театр, парк і стадіон зі своєю футбольною командою. Тож, без сумнівів, таке місто, як Біла Церква, повинно завжди бути представленим на всеукраїнському футбольному рівні й не пасти тут задніх.

ФК «Біла Церква» (Київська обл.)

• Рік заснування: 2019

• Кольори клубу: біло-червоні

• Стадіон: «Зміна» (вміщує 846 глядачів)

• Керівництво та тренерський штаб

Директор і головний тренер: Мандрієвський Вадим Левкович

Адміністратор: Захленюк Юрій Володимирович

ФК «Біла Церква» в інтернеті:

Facebook: http://www.facebook.com/fcbilatserkva/

Instagram: https://www.instagram.com/fc.bila.tserkva/

Youtube: https://www.youtube.com/channel/ФК Біла Церква/

• Статистика виступів клубу в ААФУ:

Рік	Місце	І	В	Н	П	М’ячі	О
Чемпіонат ААФУ
2019/20	8 (із 12)	22	5	6	11	18:32 (–14)	21
2020/21	11 (із 11)	20	3	3	14	12:54 (–42)	12
2021/22	9 (із 10)	9	0	2	7	4:25 (‒21)	2
Всього		51	8	11	32	34:111 (–77)	35
Кубок ААФУ
-	-	-	-	-	-	-	-