Роман Мачуленко - найкращий гравець листопада 2022 року в змаганнях ААФУ

В аматорських змаганнях України листопад 2022 року – місяць особливий. Окрім догравань переносів у чемпіонаті України серед аматорів, ми облікували також стартові раунди Кубка України. Вони пройшли в цікавій боротьбі, і до провідних лігових команд долучилися сильні регіональні новачки. Серед них – і колективи такої сили, що їх справедливо  називали в числі фаворитів розіграшу Кубка ААФУ. 

Одного з таких пройшла Дружба – це було Полісся із села Ставки Житомирської області, а після того вибила з турніру команду з числа провідних у західній групі чемпіонату ААФУ – стрийську Скалу 1911. У трьох із цих чотирьох матчів забивав 30-річний вінгер Роман Мачуленко. Його голи проторували сильній команді з Київщини шлях у півфінал.

У чотирьох матчах місяця він відзначився в змаганнях ААФУ трьома голами. Це не проминуло повз увагу жюрі, яке визначає Гравця місяця в аматорських змаганнях України. Тож сайт «Український футбол» записав інтерв’ю із Романом Мачуленком, який був найкращим у турнірах під егідою ААФУ в листопаді 2022 року. По-своєму унікальний футболіст, який пробився в професіональний футбол фактично «з вулиці», встиг попрацювати з тренерами масштабу Олександра Рябоконя, Андрія Ковтуна та Олександра Головка, викликався в юнацьку збірну України покоління Караваєва, Будківського, Нойка, Шабанова, Чурка, Калитвинцева-молодшого, а також грав із такими зірками, як Левандовські, Дурай, Маліновський. 

«Дружба не розділяє турніри на основні та другорядні»

‒ Дружба грає на кількох напрямках: чемпіонати Київщини та України, а під кінець року – ще й Кубок ААФУ. Знайшли сили чи вже десь грали на інерції, на класі, на втомі?

‒ Так, сили знайшли. Наша команда – це 25 гравців, і наш головний тренер Дмитро Валерійович Чирикал постійно проводить ротацію, даючи одним гравцям відпочити, а іншим – можливість себе проявити. До того ж, наша команда має таку перевагу, як налагоджений навчально-тренувальний процес. Ми вивчали суперників. Це звично для професіонального рівня, проте серед аматорів ми зазвичай виділяємося своїм серйозним і фаховим підходом до роботи.

‒ За яким принципом проводили ротацію? У яких турнірах задіяні основні гравці, а в яких – резервісти?

‒ У кожному матчі грають найкращі, розподілу турнірів на основні та другорядні у нас точно нема.

‒ Рішення другий сезон поспіль стартувати в Кубку України серед аматорів гравцям Дружби до вподоби?

‒ Однозначно. Минулого сезону, якби не війна, ми також грали б у весняній стадії сезону. Нам рівень змагань дуже сподобався. 

‒ Ви в шести матчах Кубка ААФУ 2021/22 забили чотири м’ячі та віддали дві результативні передачі. Болісно, що турнір, у якому Дружба була найбільшою сенсацією, так і не завершився?

‒ Ми жили з думкою, як зіграємо з ФК Миколаїв у півфіналі. Звісно, завершення чемпіонату та кубка України минулого сезону ‒ це одна із тих речей, які украла війна. 

«Вважаю, що обласні змагання Київщини – найсильніші в Україні»

‒ Полісся (Ставки) ‒ учасник чемпіонату Київщини, як і ваша команда. Ваші думки, коли жереб зробив їх суперниками і в Кубку України?

‒ Це хороша команда, не потребує додаткового налаштування на неї. Проте дійсно, ми не раз перетиналися, тож мали нагоду тактично розібрати її гру та подивитися достатньо матчів, щоб розуміти, що на нас чекає. 

‒ І все ж на вашому полі Полісся вело в рахунку, та й після виїзної нічиєї довго утримувало інтригу. Підопічні Ковальця вас здивували?

‒ Тут інша справа – це принциповість протистояння. Ви бачите, якого рівня футбол на Київщині. Це раніше багато наших сильних футболістів їздили десь в інші області, зараз у чемпіонаті Київщини зібралися всі найкращі, багато хороших футболістів. Звідси такий сильний виступ наших команд, адже Штурм теж гідно грає в чемпіонаті України, Нива (Бузова) відразу стартувала в лідерах Другої ліги. 

Вважаю, що на сьогодні обласні змагання Київщини – найсильніші в Україні. Ми – всі представники області на всеукраїнському рівні – стараємося це доводити. 

‒ Полісся вибили, проте на наступний раунд не змогли задіяти вилученого капітана – захисника Кубу. Важко гралося без нього?

‒ Звичайно. З повагою ставимося до Максима, він відіграє важливу роль. Але все ж такі речі, як травми та дискваліфікації, це теж частина гри. Хороша команда повинна вміти замінити будь-кого.

«Матч у Стрию грали два дні»

‒ Серед інших варіантів Скалі 1911, як вашому жеребу, раділи чи ні?

‒ Суперник є суперник. Багато хто з нас ще добре пам’ятає стрийську Скалу – учасника Першої та Другої ліг ПФЛ. Та й із багатьма гравцями раніше перетиналися в інших командах. Готувалися до цієї команди, знали її сильні сторони – характер, непоступливість, наявність досить талановитих, добре навчених гравців. Скала 1911 – це не лише досвідчені футболісти, а й хороша молодь. Нам це протистояння запам’яталося як досить складне.

‒ В тому числі – через найбільш тривалий виїзд сезону. Екзотичненько для команди, яка ще недавно грала суто на обласному рівні?

‒ Так, розуміли, що це буде тяжкий виїзд. Але, завдяки нашому президенту Олександру Васильовичу Онищенку, було забезпечено всі умови для нормального виїзду команди. Це дозволило зіграти так, як грають професіонали, ‒ думаючи суто про футбол.

‒ Ваш перший чвертьфінал у Стрию – це щось незвичне. Почали грати в 13:00 23 листопада, закінчили – щось біля 13:00 24-го числа. Здається, один із тих матчів, які найбільше постраждали через затяжну повітряну тривогу. Що почуває футболіст у такі моменти й наскільки важко продовжувати грати після форс-мажорного простою?

‒ Згоден, це дійсно той досвід, який раніше ми не переживали. У нас хоч уже на 10-й хвилині матч перервали – ми навіть розбігатися не встигли, а як гравцям, котрі відбігали хвилин 60-70, а потім треба пересидіти тривогу й догравати? Важко навіть сказати, як організми різних футболістів це все сприймають і кому як воно впливає на подальшу гру. 

У цій ситуації ми всі можемо тільки подякувати ЗСУ за те, що можемо грати в футбол, зберігати його традиції. А такі неприємні моменти переживемо, кожна команда, всі тренери та футболісти роблять все, щоб гідно зіграти цей сезон. 

‒ У матчах Дружби проти Полісся та Скали 1911 – досить багато карток, у тому числі – червоних. Це якась особлива принциповість, невдоволення суперників, чи які ще фактори впливають на таку надмірну емоційність?

‒ Це все кінцівка сезону. Кожна з команд віддала багато сил на всіх рівнях змагань і хоче якомога краще закінчити 2022 рік. Звідси – ці нервові моменти, зіткнення. Окремо їх розглянути – все стане на свої місця. Це не питання принциповості чи ненависті, а саме втоми та бажання добре зіграти.

‒ Як сприймаєте подальший розіграш Кубка України? Задоволені тим, хто вам випав у сітці?

‒ Грали між собою дві команди однієї області – ФК Волока та Фазенда. Для нас це означало, що виїзд буде однозначно в Чернівецьку область. Отже, не мали якихось особливих побажань, тим більше, обидві команди – хороші, є досвідчені футболісти, клас належний.

‒ Якщо запитали б вас, коли грати півфінали – ще в грудні, чи вже навесні?

‒ Та, може, навесні – вже в 2023 році. Зараз уже будуть складні погодні умови, коротший світловий день, не скрізь по Україні є належної якості штучні поля. Та й ми хотіли б приймати суперників у півфіналі саме у нас у Кагарлику, на своєму домашньому стадіоні, на якісному натуральному газоні. Пізньої осені ми змушені були зіграти домашній матч проти Скали 1911 у столиці (на стадіоні «Лівий берег» сучасне, якісне синтетичне покриття). А так хотілося б, щоб уже можна було відвідувати ігри фанам, щоб грати в хорошу погоду на хорошому газоні. На мою думку, така поважна стадія, як 1/2 фіналу, заслуговує на це.

Більше про кар’єру Романа Мачуленка читайте в продовженні інтерв’ю на "УФ".