Агрон (Великогаївська ОТГ) - 2 місце в Групі 1

Дворазовий володар Кубка Казахстану Олег Тимець: «Агрон за рівнем гравців і ставленням до праці – на рівні професіоналів»

«Як живеш, командо?». На «УФ» ‒ серія матеріалів про життя вітчизняних футбольних клубів, і на черзі – розповідь про Агрон (Великогаївська ОТГ, Тернопільська область).

Агрон – один із старожилів всеукраїнських аматорських змагань, у чемпіонаті України під егідою ААФУ грає вже п’ятий сезон поспіль. Але перед поточним сезоном у клубі відбулися серйозні зміни – новий головний тренер, змінена тактика гри, дещо оновлений склад (у тому числі, це вимушені зміни).

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» головний тренер ФК Агрон (Великогаївська ОТГ, Тернопільська область) Олег Тимець розповів про свій дебют на новому рівні, зміни в грі колективу та подальші плани колективу.

«Коли є підбір виконавців і командний дух, можна працювати, будувати щось, розвивати»

‒ Передовсім давайте оглянемося на осінню частину сезону. Завдяки чому вдалося виграти все в рідній області та посісти друге місце на проміжному етапі чемпіонату України серед аматорів у своїй групі?

‒ Відразу скажу, що Агрон – добротний клуб. Ще до мого приходу було сформовано досить хороший склад, при мені прийшов новий лівий захисник Андрій Скакун із тернопільської Ниви, який здобув чимало нагород ААФУ та ПФЛ у складі волочиського Агробізнесу. В усьому іншому це той самий Агрон, якщо ми говоримо про склад.

У чому секрет наших позитивних результатів? Підбір виконавців і командний дух. Коли є ці складові, тренерський штаб може працювати, будувати щось, розвивати. Я, наприклад, маючи таких хороших футболістів, зміг поставити футбол, який мені особисто подобається – схема 4-3-3 з атакувальним акцентом. Мені імпонує, що у нас є якісні футболісти в кожній лінії, що вони всі об’єднані бажанням не просто здобувати очки, а й творчо, цікаво, привабливо для глядачів грати.  

‒ При цьому Агрон не уникнув кадрових проблем…

‒ Дійсно, під кінець сезону ми втратили через травми наших обох крайніх нападників – Червонецького та Гром’яка. Це хороші, технічні та гострі футболісти, їхня відсутність зіграла свою роль на своєму турнірному відрізку. Також серйозна втрата в нашому захисті – захворів і пережив тяжку операцію захисник Щербатюк, один із провідних наших футболістів. Ми всі бажаємо Євгенові видужання.

https://www.instagram.com/p/CmrymrUN7Lt/  

‒ Особлива риса Агрону, надто на фоні деяких конкурентів, це ставка на місцевих вихованців. Що, доводите аксіому – футбол Тернопільщини вартий більшої уваги?

‒ Безперечно. Тернопільщина випустила в український футбол низку талантів. Нам є ким гордитися. Тож я схвалюю такий вектор, мені подобається, коли в командах багато місцевих хлопців. А як інакше шукати здібних гравців і давати їм розкритися? Звичайно, в Агроні багато футболістів із досвідом виступів у професіональних змаганнях, але всі вони – з нашої області.

‒ Як цей ігровий ансамбль проявив себе на фоні суперників обласного та всеукраїнського рівня?

‒ Ми, звісно, проводимо аналіз гри. Не зупиняємося на досягнутому. Проте хлопцям варто віддати належне, результати свідчать на їхню користь, та й запропоновані нами ігрові нововведення колектив сприйняв і освоїв.

‒ У вас у складі немало досвідчених футболістів у віці 28 років і старших. Агрон у зв’язку з цим – у своєму розквіті, чи ця команда ще має куди зростати та прогресувати?

‒ Однозначно має куди зростати. Футболісти у нас хороші, навіть не лише в контексті аматорських змагань – на мою думку, вони не загубилися б і на професіональному рівні.

«Ми були трішки сильнішими в нашій області»

‒ Початок повномасштабної фази війни завдав тяжкого удару, в тому числі, футболу. Змагання Тернопільщини вдалося зберегти в усій їх силі та конкурентності?

‒ Звісно, велика війна – це небувалий виклик для всього нашого народу, що говорити про спорт, футбол. Але, на мою думку, наша Тернопільська футбольна асоціація справилася з поставленими завданнями. Так, не вдалося провести Кубок області – зате розіграли Суперкубок і провели чемпіонат Тернопільщини. АФТ витримала рівень.

Звісно, мали місце серйозні труднощі. Не всі змогли дограти сезон до кінця. Мало команд – і не лише в нас в області, а й в Україні. Хотілося б, щоб в Аматорському чемпіонаті грало по кілька десятків клубів на групу, а не по 5-7. Проте за таких обставин важко було просто провести змагання, важливо, що вони в принципі відбулися.

‒ І як Агрон?

‒ Ми виграли і чемпіонат, і Суперкубок. Скажімо так, ми були трішки сильнішими в нашій області.

‒ Агрон – не новачок на всеукраїнському рівні, а ви – дебютант як тренер. Які ваші свіжі враження від змагань ААФУ?

‒ Чемпіонат України мені сподобався. Наші конкуренти – Колос (Полонне) та Скала 1911 (Стрий) – це дуже добротні колективи під завдання. Важливо, що середнячки також досить добротні, є команди зі своїм ігровим почерком і власними «родзинками». Так, порівняно з обласними змаганнями, турніри ААФУ – це дійсно крок на ще один щабель вгору.

‒ То як тоді клуб із не найбільш заможної області може тут конкурувати?

‒ Вдячний нашому керівництву клубу, Агрон має стабільне фінансування, власний добротний стадіон, свій транспорт. Це ті умови, які дозволяють планувати роботу й нормально працювати. Напевно, це найголовніше, що зараз потрібно нашому футболу. Навіть багато команд майстрів у цьому плані нам би позаздрили.

‒ Думки про вихід у Другу лігу в Агрона є?

‒ Наразі, поки триває війна й усі сили – на оборону Батьківщини, наше керівництво питання виходу в професіонали не буде торкатися. Надалі – це вже будуть вирішувати власники клубу. Вони фінансують Агрон, вони визначають вектор розвитку та ставлять завдання.

«Виграв Кубок Казахстану два роки поспіль у складі різних команд»

‒ Давайте про ваші виступи – де починали грати, звідки вийшли в футбол вищих досягнень?

‒ Я сам із міста Монастириська. Починав грати не в ДЮСШ (у нас її не було), а в секції футболу в звичайній школі. Мій перший тренер – Боцюрко Адам Володимирович. Мені пощастило, що після восьмого класу загальноосвітньої школи мене запросили в львівський спецклас «Трудових резервів». Мене там багато чому навчили, звідти вийшло відразу кілька майбутніх футболістів-професіоналів. Ну, і я пробився в футбол.

‒ Де грали?

‒ Лисоня (Бережани), Зоря (Хоростків), Лімниця (Перегінськ), Адвіс (Хмельницький), Хутровик (Тисмениця), Покуття (Коломия), Кристал (Чортків). Пограв спершу серед колективів фізкультури, а потім – у Першій і Другій лігах чемпіонату України з футболу серед професіоналів.

‒ Як опинилися в Казахстані?

‒ Там уже було кілька наших земляків. А тут наш Кристал, вилетівши з Першої ліги, в Другій прекрасно стартував і був лідером у першому колі. От нас, відразу кількох чортківців, помітили й запросили в Казахстан.  

‒ У вас унікальне досягнення – ви виграли Кубок Казахстану два роки поспіль з двома різними командами. Як так вийшло?

‒ Мені пощастило, що трапився на моєму шляху такий тренер, як Ваіт Талгаєв. Я сам – захисник, і він грав у обороні за провідну команду Казахстану – Кайрат (Алмати). Цей фахівець багато дав мені в розумінні футболу. Уявіть собі, ми ще в другій половині 90-х перейшли на гру в лінію.

‒ При тому, що навіть київське Динамо вже десь у 2003-2004 роках робило цю важку реформу при Йожефі Сабо!..

‒ Так от, я приїхав у Казахстан як ліберо – останній захисник. Талгаєв ставив гру в лінію й там я перекваліфікувався на нову якість захисної роботи. Ваіт Абдулхамітович спершу виграв Кубок Казахстану з Іртишем (Павлоград), а потім перейшов у Кайсар (Кизил-Орда) і наступного ж року з ними виграв цей трофей. Я з ним переходив і з ним вигравав. Далі ще я пограв за Каспій (Актау).  

‒ Казахстан з легкістю натуралізував провідних спортсменів. Ви, випадково, не мали нагоди пограти за тамтешню збірну?

‒ Ні, коли я там грав, ще не було такої кількості агентів і легіонерів. Громадянство я змінювати не прагнув, а мене не примушували. Це вже пізніше, дійсно, в Казахстані, Азербайджані з’явилося чимало збірників – вихованців футболу інших країн. Я не з тих.  

‒ Повернулися ви додому, завершили виступи. Як взялися за тренерську роботу?

‒ Футбол тягнув. Спершу очолив команду Лісма (Шляхтинці), з якою в сезоні 2018/19 виграв Лігу чемпіонів Тернопільщини (це у нас є такий турнір для найкращих команд районів). Пізніше прийняв команду Зоря (Хоростків), з якою пропрацював біля двох років. А минулого літа почав працювати в Агроні.  

‒ Як це було?

‒ Мене запросив віце-президент клубу Олег Андрійович Кохман, далі була зустріч з президентом ФК Агрон Юрієм Романовичем Березовським. Мені імпонує їхнє ставлення до футболу, та підтримка, яку вони надають футбольній команді. Я прийняв їхнє запрошення і з інтересом взявся за цю роботу. Радий, що дещо виходить. Але попереду у нас зустріч з керівництвом, на якій буде визначено формат і завдання нашої співпраці на 2023 рік. Я дуже хочу, щоб Агрон продовжував свій планомірний розвиток, тому що тут створено хороший колектив і гідні умови для роботи, ця команда здатна на більше.

Артур Валерко.

Агрон (Великогаївська ОТГ, Тернопільська область)

• Рік заснування: 2002

• Клубні кольори: біло-червоні

• Стадіон: сільський стадіон с. Великі Гаї (вміщує 1500 глядачів)

• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Березовський Юрій Романович

Віце-президент: Кохман Олег Андрійович

Начальник команди: Гуля Степан Романович

Головний тренер: Тимець Олег Володимирович

Директор стадіону: Колісник Олег Ярославович

• Досягнення:

Чемпіон Тернопільської області 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 років, віце-чемпіон – 2016 і 2020 років.

Володар Кубка Тернопільської області 2019 та 2021 років.

Володар Суперкубка Тернопільської області 2020 та 2022 років.

• Статистика виступів клубу в ААФУ:

Рік	Місце	І	В	Н	П	М’ячі	О
Чемпіонат ААФУ
2018/19	5 (із 10)	18	9	6	3	28:16 (+12)	33
2019/20	3 (із 10)	18	8	7	3	19:22 (–3)	31
2020/21	7 (із 9)	16	5	3	8	15:22 (–7)	18
2021/22	1 (із 10)	9	7	1	1	18:7 (+11)	22
2022/23	2 (із 7)*	7	5	1	1	11:5 (+6)	16
Всього		68	34	18	16	91:72 (+18)	107
Кубок ААФУ
Всього		0	0	0	0	0:0 (-0-)	0

• Група 1 чемпіонату України серед аматорів 2022/23:

М		Команда	І	В	Н	П	Голи	О
1	‒	Колос (Полонне, Хмельницька обл.)	8	6	2	0	21:4	20
2	‒	Агрон (Великогаївська ОТГ, Тернопільська обл.)	7	5	1	1	11:5	16
3	↑1	Скала 1911 (Стрий, Львівська обл.)	6	4	1	1	24:2	13
4	↓1	Факел (Липовець, Вінницька обл.)	7	3	0	4	14:21	9
5	↑1	ФК Куликів (Львівська обл.)	7	2	1	4	13:15	7
6	↓1	Луцьксантехмонтаж №536 (Луцьк)	7	2	1	4	16:11	7
7	‒	Варатик (Коломия, Івано-Франківська обл.)	8	0	0	8	6:47	0