Луцьксантехмонтаж №536 (Луцьк) - 6 місце в Групі 1

 «Наші провідні воротар і нападник – на війні»: головний тренер ФК Луцьксантехмонтаж №536 Тарас Кабанов

«Як живеш, командо?». На «УФ» ‒ серія матеріалів про життя вітчизняних футбольних клубів, і на черзі – розповідь про Луцьксантехмонтаж №536 (Луцьк).

Луцьксантехмонтаж №536 ‒ одна з найбільш незвичних назв команд у нашому футболі. Проте не тільки «вивіскою» привертає вона увагу. Граючий тренер – колишній збірник, у складі – низка самобутніх волинських гравців, а спонсор – будівельна компанія, в якій працює відразу кілька футболістів із клубу.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» головний тренер ФК Луцьксантехмонтаж №536 (Луцьк, Волинська область) Тарас Кабанов розповів про повернення клубу в змагання ААФУ, поточні завдання та клубну філософію.

«Наші гравці всі задіяні в футзальних змаганнях»

‒ Дуже щільно все в аматорському футболі – ваша команда нібито зимує на передостанньому місці, та за очками зовсім неподалік від зони плей-офф. З якими думками очікуєте весняної частини сезону?

‒ Дійсно, ми всього за два очка від четвертого місця. І якщо цього сезону є така нагода – поборотися за плей-офф, то бажання таке однозначно є. Інша справа, що чемпіонат дуже рівний – так що розуміємо, що боротьба ця буде дуже складною і все буде вирішуватися в останніх турах.

‒ А як проходитиме підготовка ЛСТМ? Де зараз отримують ігрову практику ваші футболісти?

‒ Всі задіяні в футзальних змаганнях – в тому числі й ЛСТМ виставила команду, але гравців у залі менше, тож деякі хлопці за інші колективи грають. Вже з березня місяця плануємо зібратися й почати заняття під відкритим небом, дай Боже, щоб погода дозволила. Тоді й розпочнеться, власне, планомірна підготовка до другого кола аматорського чемпіонату України.

‒ У наші складні часи обласні змагання збереглися?

‒ Так, але, на жаль, не в повному обсягу. Кубок взагалі не вдалося в 2022 році розіграти, а чемпіонат області пройшов у скороченому варіанті – одне коло за осінь.

‒ І як успіхи в ЛСТМ?

‒ Посіли друге місце, на жаль. Лідирували впродовж усього турніру, та в заключному турі зіграли внічию й не змогли вшосте в історії стати чемпіонами Волинської області.

‒ Рівень змагань вдалося витримати?

‒ Звісно, десь волинські команди стали слабкішими – як, напевно, і всі по Україні. Провідні гравці команд часто вже не виступають – хто вступив у лави ЗСУ, хто за кордон виїхав.

«Наші провідний воротар і новий лідер атаки пішли на війну»

‒ ЛСТМ також не обійшовся без втрат?

‒ На жаль, так. Провідний півзахисник Олександр Неделюк виїхав за кордон. Основний воротар Олександр Ярмощук у лавах ЗСУ захищає Україну. Уже ми планували в 2022 році посилитися колишнім нападником ОДЕКа Олегом Шахраюком, але він з початком війни також пішов у армію. Надійшла звістка, що Олег під час бойових дій зазнав поранення. Весь колектив ФК Луцьксантехмонтаж №536 бажає йому якомога швидшого видужання! Ми з тобою, друже!

Щодо футболу, то й під час чемпіонату ми мали кадрові труднощі. Посипалися травми – в когось перелом, у когось – «хрести», хтось ключицю пошкодив. Таким чином ми втратили таких важливих для ЛСТМ гравців, як Андрій Пушкарчук, Максим Герасимук і Михайло Байбула. Хочеш – не хочеш, а це важко відбивається на результатах.

‒ При цьому група молодих гравців увійшла в склад вашої команди, і дехто – як захисник Олександр Мосіюк, який пограв раніше за Чайку та Верес, ‒ став основним. Це зміни планові чи більше вимушені?

‒ Зміна поколінь – процес невпинний, постійний. Але ЛСТМ – команда стабільна, у нас є ціла група гравців, які пройшли весь цей шлях і зібрали чимало нагород разом. Тож ми поступово додаємо до них молодь, але не форсуємо цей процес штучно чи навмисно. Хто заслуговує грати, хто дійсно посилює команду, а не просто займає місце – той і пробивається в основу.

‒ Відразу дві команди в вашій області призупинили виступи на всеукраїнському рівні: Волинь – у Першій лізі ПФЛ, Вотранс – у змаганнях під егідою ААФУ. Не було бажання скористатися їхніми трудовими резервами?

‒ Стосовно Волині, то більшість її гравців, звичайно, мали намір продовжити грати серед професіоналів – і навіть на вищому рівні, ніж Перша ліга. Ми хотіли запросити молодого атакувального півзахисника Янчука, він навіть уже був однією ногою, так би мовити, в ЛСТМ, але трансфер зірвався. Та й команда Волині, 16-17-річні хлопці, грає на чемпіонат області. Бажаємо нашому професіональному клубу знову вийти на старт у ПФЛ і зберегти традиції. Наскільки ми чули, для команд, які в 2022 році призупинили виступи, заморожене місце в їхніх лігах. Волинь має грати в Першій лізі і навіть вище.

‒ А як щодо Вотрансу? Це ж Федецький, Михалик, Брикса, Гергелюк…

‒ Там вийшла така ситуація, що Вотранс довго сумнівався, чи буде грати в 2022 році. А ми не хотіли вчинити нечесно й розбирати склад, поки в команді невизначеність. Коли Вотранс уже остаточно вирішив, що не вийде на старт, уже надто мало часу було для кадрових рішень.

‒ Навесні ЛСТМ планує здійснити масове посилення чи більш точкове?

‒ Більш точкове. Ми маємо досить збалансований склад і шукаємо гравців більше на окремі позиції, де у нас є втрати. Загалом, ЛСТМ ніколи не включався в «гонку озброєнь», не старався взяти, умовно, зірку чи гравця з іншої області. Всі у нас свої, випробувані, перевірені часом. Ми хочемо й надалі зберегти тих лідерів, які за останнє десятиліття забезпечували клубу хороші результати.

«Кілька гравців ЛСТМ працюють у нашій компанії на будівництві»

‒ Ваша команда п’ять років поспіль грає в змаганнях ААФУ, проте в чемпіонаті України не бувала три сезони. Що змінилося?

‒ Приємно, що рівень змагань і організації залишається незмінним – команди плюс/мінус в одній «ваговій категорії», нема впевненості в жодному турі, що не буде сенсацій. Дуже сподобалися лідери – Колос (Полонне), куди, як я бачу, перейшло багато колишніх лідерів ОДЕКа, та Скала 1911 (Стрий). У кожної команди є якісь яскраві гравці чи якісь особливі «фішки» в стилі та тактиці.

‒ Ваш воротар Станіслав Горнік забив у ворота ФК Куликів з гри. Де знайшли такого самородка й чи тільки цим він відзначився?

‒ Тут своя історія. Станіслав виступає за нашу футзальну команду Любарт. Ми добре знали його можливості, тому що й на малому майданчику в залі не раз проти нього грали. А коли Ярмощук пішов у ЗСУ, проблему воротаря ми вирішили виправити завдяки футзалісту. Тим більше, Горнік в своїй рідній Рівненській області грав на велике поле, і коли він переїхав у Луцьк – ми скористалися нагодою його запросити.

Гол той дійсно привернув загальну увагу до нашої команди, приємно, що Горнік зумів його забити. Проте і в грі він молодець. Я, як тренер, не можу бути всім задоволений, але цей гравець ЛСТМ посилив – це можна сказати впевнено.

‒ А як взагалі починалася історія ЛСТМ?

‒ Є таке сімейство заслужених будівельників – батько та син Чорнуха, Віктор і Ігор. Це вони розвивають багато років будівельну компанію Луцьксантехмонтаж №536 і постійно підтримують футбол. Завдяки їхній підтримці, грає дорослий клуб ФК  Луцьксантехмонтаж №536 і ветеранський клуб Абориген. Ми завжди граємо, знаючи, що Луцьксантехмонтаж №536 – це не лише футбольний клуб, а й будівельна компанія. До речі, кілька наших гравців працюють у ній на будівництві.

Спочатку, багато років тому, грала спільна команда двох друзів – Вотранс-ЛСТМ, її утримували Чорнуха та Волошин. А пізніше, вже 10 років тому, Луцьксантехмонтаж №536 почав виступати самостійно і за цей час заслужив авторитет гранда футболу Волинської області. Достатньо сказати, що за ці десять років наша команда п’ять разів здобула золоті медалі та ще п’ять – срібні, а нижче другого місця в чемпіонаті області на моїй пам’яті й не опускалася.

‒ Ваша команда домашні матчі проводить неподалік Луцька на «Княгининок-Арена». Зведення цього стадіону ‒ також діло рук ЛСТМ?

‒ Дійсно, Луцьксантехмонтаж №536 своїми коштами та зусиллями допоміг звести такий стадіон, як «Княгининок-Арена». Він невеликий, але має те, що необхідно для проведення аматорських змагань. Гарне й завжди доглянуте поле. Тут хороші умови для роботи й інші клуби навіть іноді просяться тут провести свої збори та матчі.

‒ Ви все ще лідер атак своєї команди. Це в області не знайшлося гравців, рівних за талантом і антропометрією Тараса Кабанова?

‒ Шукаємо нападника, не один рік шукаємо. Я сам був би щасливий розкрити нове ім’я, дати поштовх у розвитку футболісту, який зможе багато забивати. От Олег Шахраюк, на мою думку, однозначно став би у нас провідним форвардом і допоміг би нам в атаці. На жаль, знайти забивного футболіста важко, це проблема не лише Волинської області на сьогодні.

‒ Ви ‒ учасник чемпіонату світу з футболу U-20 2001 року та колишній гравець національної збірної України. Не було бажання спробувати передати свій досвід на професіональному рівні?

‒ У нас в Україні щороку меншає команд, але більшає тренерів. Завершують кар’єру футболісти щороку, більшість хоче спробувати себе в тренерах. Тому бажання в мене, можливо, є, та конкретних пропозицій від серйозних клубів – нема. Тому я ціную можливість працювати в ЛСТМ і продовжувати займатися улюбленою справою, мені це цікаво, я бачу можливості вдосконалитися та цікаві, амбітні цілі перед собою.

Луцьксантехмонтаж №536 (Луцьк)

• Рік заснування: 2012

• Стадіон: «Княгининок-Арена» (вміщує 500 глядачів)

• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Чорнуха Ігор Вікторович

Головний тренер: Кабанов Тарас Володимирович

Тренер: Антонюк Олександр Андрійович

Начальник команди: Філь Роман Борисович

Адміністратор: Склянчук Ігор Анатолійович

Директор стадіону: Крисак Віктор Анатолійович

• Досягнення:

Чемпіон Волинської області 2015, 2016, 2017, 2018 та 2021 років, срібний призер 2013, 2014, 2019, 2020 та 2022 років.

Володар Кубка Волинської області 2013, 2014, 2015 та 2019 років, фіналіст – 2021 року.

Володар Суперкубка Волинської області 2014, 2017 та 2019 років.

• Статистика виступів клубу в ААФУ:

• Група 1 чемпіонату України серед аматорів 2022/23: