Новини :: Чемпіонат ААФУ

15.02.2018, 14:21 Чемпіонат ААФУ

Друкувати

«Авангард» (Корюківка): молодий тренер, досвідчений ватажок оборони, підсилення для профі

Представляючи Корюківську фабрику технічних паперів, футбольний клуб за десятиліття, з 2005-го до 2015 рік вісім разів завоював медалі чемпіонату Чернігівщини (три комплекти – золоті), ще двічі здобував Кубок області.

Вже кілька років «Авангард» зосередився на чемпіонаті України серед аматорських команд. У поточному сезоні посідає четверте місце в Групі 2 й навесні сподівається підтягнутися вище, щоб створити плацдарм для майбутніх перемог. У бесіді з головним тренером корюківчан Валерієм Чорним ми обговорили літньо-осіннє півріччя «Авангарду» та плани на весну.

– Валерію Анатолійовичу, ваша команда неподалік від трійки призерів. Відповідно, завдання у вас, напевно, на весну найбільш амбітні?

– Звичайно. Хоча, щоправда, у нас у групі третє місце набрало поменше очок, аніж конкуренти з інших груп, тож перших два прохідних, але все рівно ставимо перед собою максимальні завдання. Така ситуація, що кожного року від нас йдуть молоді, перспективні футболісти – однак все одно в турнірі не хочемо бути статистами. Тому щоразу знаходимо заміну на місце втрат і наново створюємо боєздатний колектив.

– І хто цієї зими із Корюківки виходить в широкий футбольний світ?

– Півзахисник Дмитро Задерецький перейшов у друголігове «Полісся» (Житомир), його колега за амплуа Андрій Порохня та захисник Олександр Химанич – в «Інгулець» (Петрове), клуб Першої ліги, який має резервний склад і також представлений у Другому дивізіоні. Сподівалися, що повернеться до нас Артем Грищенко, який був в «Авангарді» рік тому, однак він веде перемовини щодо продовження контракту з ПФК «Суми», щоб залишитися у цьому клубі. Також під питанням захисник Олександр Іоша, який на перегляді в Першій лізі. Чекаємо від нього вісточки – якщо буде така можливість, будемо раді бачити його в «Авангарді». Це вихованець «Шахтаря», який за класом здатен нам дуже допомогти.

Поки ми не маємо фінансової можливості грати в Другій лізі, така наша доля – готуємо гравців для професіонального футболу й працюємо далі.

– «Авангард» також славиться тим, що задіює низку авторитетних вікових футболістів Чернігівщини. Ті ж Сергій Даценко, Олександр Бабор, Андрій Поляниця, Сергій Алаєв, Дмитро Авраменко, Артем Падун, Володимир Чуланов є в планах команди на 2018 рік?

– Ну, звичайно. Щодо ветеранів, то у нас позиція така, що вони залишаються, якщо є бажання. Вони хочуть пограти, продовжити кар’єру, залишитися у футболі. Завдяки їм молоді гравці можуть вчитися грати у футбол. Взяти того ж Сергія Даценка – у його кар’єрі було київське «Динамо», грав за донецький «Металург», «Кривбас», зарубіжні клуби. У грудні відзначив 40-річчя – а бажання грати в футбол є, і, я вам скажу, він грає на такому високому рівні, що молоді потрібно брати приклад.

– А як стосовно їхнього головного тренера Валерія Чорного, який також значився у заявці в 2017 році?

– Я перші два роки був граючим тренером, а зараз вношу себе у заявку більше символічно – іноді виходжу на поле на 10-15 хвилин, коли треба емоційно допомогти, або складається тяжка кадрова ситуація через травми-дискваліфікації. Це на початку я поєднував ці дві ролі, стежив за всім з поля, але потім побачив, що повноту картини дає саме зосередження на тренерській роботі. Не можна тягнути всю роботу разом – це інші емоції, інше бачення. Зараз рекомендую усім граючим тренерам вибирати щось одне, щоб швидше адаптуватися до тренерської роботи. На жаль, я вже не граю, але, на щастя, бачу футбол з іншого боку й розумію глибше.

– Чого може навчити аматорський футбол молодого гравця чи тренера?

– Всі гравці, та й я, як тренер, дивлячись на той рівень аматорського футболу, який є зараз, можемо сказати, що він від професіонального не дуже відрізняється. «Авангард» грав із клубами ПФЛ і ні у чому їм не поступався. І наші гравці, які переходять у клуби тієї ж Другої ліги, швидко там пробиваються в основу й кажуть, що їм не важко робити такий перехід.

– Чому ж тоді як ветерани, так і молоді грають в аматорському чемпіонаті?

– Ну, вочевидь, цей турнір може давати ту жагу й емоції, які їм потрібні. Тут така боротьба буває… Навіть коли граємо проти команд, які давно знаємо. Виникають суперечки, нервуємо, сваримося. Хоча й грали один з одним не один рік і товаришуємо поза полем. Також, зрозуміло, що для гравців у віці, у яких є родини, важливою є можливість поєднання футболу з основною роботою.

– Чи є на «футбольному нечорнозем’ї» молодь, за якою вам цікаво стежити?

– Безперечно. Більше того, у нас є вже конкурент, ФК «Чернігів», який також стежить за цими гравцями й готовий їх запросити. Так, із молодими гравцями треба працювати. Не всі вони відразу підходять під рівень чемпіонату ААФУ. Але ми приділяємо їм увагу, обробляємо їх у технічному й тактичному планах. Це приносить свої плоди.

– «Авангард» сам по собі працює з юнню?

– Ні, ми зосереджуємося на аматорському чемпіонаті України. У Корюківці є власна ДЮСШ. Мені, можливо, хотілося б, щоб вони більш плідно працювали, але вони до нас не відносяться, це не наша школа. Тому використовуємо тих, хто є. Ось зараз беремо двох їхніх вихованців – молодих хлопців, які, сподіваюся, зможуть себе проявити. Добре, що такі з’являються – це обнадіює.

Але амбітні плани у нас є. Якби відбулася реформа нашого чемпіонату, то й про це питання замислились би, і в реформованій лізі змогли б грати. Була така домовленість з нашим керівництвом, під це виділялися б фінанси… Будемо працювати і стежити за розвитком подій, побачимо як складеться життя.

– А хто є засновниками й спонсорами ФК «Авангард»?

– Фабрика технічних паперів міста Корюківка. Це величезна структура. Вони вже упродовж двох десятків років підтримують цю команду. Доволі солідна організація. На балансі фабрики багато об’єктів та організацій. Їм усім треба приділити увагу. Але попри це, щодо футбольної команди, то вони виконують усе, що обіцяють. Це не такі великі кошти (навіть за мірками аматорського та обласного футболу), але все, що нам обіцяно – втілюється у життя. За вісім років моєї роботи в «Авангарді» жодного разу не було інакше. Завдяки такій стабільності люди приходять до нас і залишаються у колективі.

– У вас особисто досить значний послужний список: «Десна» (Чернігів), «Металург-2» (Запоріжжя), «Спартак» (Суми), «Енергетик» (Бурштин), «Арсенал» (Біла Церква). Що змусило вас у 28 років припинити професіональну кар’єру й присвятити час славній команді міста Корюківка?

– Травма… Вона була досить серйозною, тому я якісь нескладні вправи можу виконувати, але витримувати навантаження професіонального футболу – ні. Коли я дізнався про цю травму, вирішив пограти в «Авангарді». І невдовзі отримав пропозицію очолити команду як тренер. Цим і займаюся уже вісім років.

– Виходить графік Нагельсманна!? І в який футбол грає ваш «Авангард»?

– Своє недавнє півріччя ми досить вдало провели: завдяки сплаву молодості та досвіду грали у швидкий комбінаційний футбол. Маючи стрімких гравців, гарно переходили в контратаки і добре грали в обороні. А що буде зараз – побачимо. На жаль, така специфіка аматорського футболу – зміни великі й не прогнозовані, тому працюєш із тими, хто є. Добре, коли вдається і підібрати найкращу тактику для наявних гравців, і порадувати вболівальників змістовною грою.

– Справді, «Авангарду» півріччя вдалося – але, при вдалих виступах у чемпіонаті, в Кубку України серед аматорських команд сталася маленька футбольна трагедія. Вигравши у «Факела» в Липовці завдяки трьом «сухим» голам, вдома поступилися 1:4 у матчі-відповіді. Це, напевно, найбільше розчарування за цей рік?

– Навіть за останні роки… Ми на виїзді показали, напевно, найкращу гру. Могли забивати і п’ять, і шість м’ячів. Навіть на останніх хвилинах не реалізували чистий вихід один на один. Весь тиждень я відчував, що така впевнена перемога може зіграти злий жарт із нашою командою. І все, про що я весь тиждень говорив гравцям, збулося у матчі на нашому полі. Пропустили на першій же хвилині, а загалом за перший тайм отримали три голи. Не зміг я достукатися до футболістів, це така моя біда, я взяв на себе цю поразку… Гіркий, але великий урок на майбутнє. Як у футболіста, у мене такого не бувало – а тепер, як тренер, уже маю більше ніколи такого не допустити.

– Зате після цього «Авангард» виграв три поспіль матчі чемпіонату, два з яких – обласні дербі з «Єдністю» (5:1 вдома) та ФК «Чернігів» (мінімально в гостях). Ці суперники для вас особливі?

– Звичайно! ФК «Чернігів» – місцева команда, з якою ми зустрічаємося з десяток разів на рік і конкурували в останніх обласних чемпіонатах, в яких брали участь. А «Єдність» то взагалі для нас «лакмусовий папірець». Коли я починав працювати, плисківська команда була грандом, який домінував і брав усі трофеї. А потім з’явився «Авангард» і почав ставати «другою силою», відбирати у них медалі й кубки. Тепер постійно після обласного рівня перетинаємося на всеукраїнському. Наше протистояння завжди збирає більше глядачів та мас-медіа, ніж зазвичай. Чув, що президент суперників давно на нас зуб точить, бо «Єдність» не вигравала у Корюківці вже шість років, лише одного разу зігравши за цей відрізок внічию.

– Щось не чути, щоб «Авангард» брав участь у зимових турнірах. Принципова позиція чи ваші турніри ще попереду?

– Наразі працюємо у дворазовому режимі (двічі-тричі на тиждень). Скоро збираємося у Чернігові на повномасштабні збори. Плануємо брати участь у двох турнірах: Меморіалі Миколи Кирсанова на Київщині та у чернігівському Кубку ФК «Чернігів», що раніше називався YSB-Cup. Тим більше, що засновники ФК «Чернігів» звели хороший новий стадіон зі штучним покриттям і на цьогорічний турнір планують запросити учасників з Білорусі та з Києва. Ми неодноразові переможці цього турніру, та й взагалі, нам приємно брати участь у хороших змаганнях з гідними суперниками, замість того, щоб шукати десь спаринг-партнерів. А вже після двох турнірів у нас буде заміський період підготовки, останні штрихи до початку чемпіонату.

Артур Валерко.