Новини :: Чемпіонат ААФУ

16.02.2018, 11:20 Чемпіонат ААФУ

Друкувати

«Металург» (Запоріжжя): 6573 глядачів на матчі, успішні зимові ігри та горде ім'я з великими перспективами

Загибель класичного запорізького «Металурга» стала справжнім горем для місцевих уболівальників. Клуб, який дав вітчизняному футболу десятки зірок – від легендарних Віктора Серебряникова та Віктора Матвієнка й до героїв недавнього минулого й сьогодення Станіслава Богуша, Тараса Степаненка, Сергія Кривцова, Максима Коваля, Сергія Сидорчука, Едуарда Соболя – припинив своє існування 2016 року. Втім, люди дуже скучили за футболом – вони «на ура» сприйняли першу спробу відродження міської команди (на матчі друголігового ФК «Металург» на «Славутич-Арені» спершу ходило 2000-2300 глядачів), а нині учинили справжній футбольний бум в аматорському чемпіонаті України.

Середня відвідуваність домашніх матчів запоріжців у чемпіонаті ААФУ складає неймовірні 5482 глядачі на гру! І це при тому, що МФК «Металург» ще тільки набирає оберти – зимує четвертим у Групі 3 чемпіонату України серед аматорів та ще проходить атестацію під професіонали. Тож із головним тренером найбільш популярної команди аматорської ліги Володимиром Шаповаловим ми обговорили перспективи міського клубу, сподівання на найближче майбутнє, а також яскравих «зірочок» міста, яке випустило не одну майбутню знаменитість вітчизняного футболу.

– Володимире Петровичу, чим живе нині «Металург»?

– Зимовими зборами. У нас проходять паралельно два турніри – Кубок Придніпров’я (ігри відбуваються раз на чотири дні) та зимова першість Запоріжжя. Також плануємо, якщо дозволить погода, зіграти ще кілька контрольних матчів, а в березні з’їздити на збори в Ужгород.

– Чи зберігає команда бойову основу?

– Так, більше того – є й придбання. У нас 95% гравців – із запорізької школи футболу, це колишні наші вихованці. То серед них і шукаємо собі підсилення. Раді, що багато хлопців виявляють бажання допомогти рідній команді. Приміром, цієї зими прийшло відразу кілька з них. Захисник Артур Кузнєцов 1995 року народження – він за «класичний» «Металург» встиг дебютувати ще в Прем’єр-лізі, їздив на чемпіонат світу U-20 у складі збірної України. Наразі повертається до нас із «Чорноморця». Звідти ж повертається 19-річний захисник Ілля Отрошко – коли я працював у нас в академії, він у складі нашої команди ставав чемпіоном України. Із друголігової «Енергії» (Нова Каховка) запросили півзахисника Тараса Ковальчука. 35-річний Олексій Годін – колишній гравець запорізького та донецького «Металургу», молодіжної збірної України теж буде навесні грати у нас.

– А хто залишає команду?

– Ніхто. З нашої команди нині йти гріх – хіба що в Прем’єр-лігу. У нас пристойні умови – граємо на центральному міському стадіоні, зберегли дитячо-спортивну школу й базу на Великому Лузі. Нас підтримує міська влада. Муніципальний футбольний клуб має фінансування з міського бюджету. Створюються усі умови, щоб відродити футбол. Причому, вихід у Другу лігу – це лише одна із сходинок: клуб планує йти далі й далі, щоб досягнути того рівня, який був у Запоріжжя футбольного років п’ять, десять, двадцять тому.

– Однак за ці роки багато чого змінилося. Були часи, коли наші футболісти отримували зарплати справді європейського рівня. А зараз представники цієї професії, щоб не втрачати колишній рівень гри, їдуть хай у Другу лігу Туреччини, хай у Казахстан, хай у Першу лігу Данії. МФК «Металург» у цьому плані має матеріальні важелі, щоб втримати своїх «зірочок»?

– Як для нинішніх часів, у нас найбільший плюс – прозорість та стабільність. Як бюджетники, ми отримуємо не такі великі зарплати, але гідні, та ще й все обіцяне виконується. І є спортивні перспективи, гідне екіпірування, харчування, тренувальний процес.

І, до речі, ми не затримуємо гравців, якщо їх кличуть на підвищення. Якщо є гідні пропозиції – чому ж ні? Але йти аби куди, це неправильно. Через такі поспішні переходи багато молодих талантів втрачено.

– Чимало особисто ваших вихованців заграли на високому рівні. Хтось із них може повернутися на підтримку молодої команди МФК «Металург»?

– Не кожен прийде, звичайно. Той же Цуріков нині в ФК «Олександрія» – різниця у зарплаті та спортивних амбіціях очевидна, хай грає собі. Але коли гравець у віці, але в формі – це підтримка для нас. Як Годін – попри травми, він на рівні. До того ж, із його технікою та досвідом він нам потрібен і нашій молоді також.

– У роки краху, коли зник старий ФК «Металург», Запоріжжя зуміло зберегти його традиції та матеріально-технічну базу?

– Старалися і, здається, багато в чому досягли цього. Стадіон на місці, навчально-тренувальна база – також. Академія наша минулого року посіла друге місце в Україні: у фіналі ДЮФЛ команда 2001 р.н. срібні медалі здобула. На всіх полях у нас тренуються діти, робота йде продуктивно, всі працюють. Звісно, не буду приховувати – є у нас клуби, які перехоплюють молодих футболістів. Але щоб не переманювали, ми створюємо для своїх юнаків, які не проходять у першу команду, такий склад, який буде брати участь у першості U-19.

– Місто Запоріжжя мало одну команду, а «на її руїнах» отримало аж три. Нині тут базуються прем’єр-лігова «Зоря» (Луганськ), друголіговий ФК «Металург» та аматорський МФК «Металург». Як сусідите з цими клубами?

– Нормально, хороші робочі стосунки. Тим більше, що «Зорю» очолює Юрій Вернидуб – вважаю, наш, запорізький. Часто з луганчанами поруч тренуємося, спаринги граємо. Ось на Кубку Придніпров’я перетиналися й грали з командою «Зорі» U-21.

– Для вас показовий вдалий виступ МФК «Металург» на Кубку Придніпров’я, де команда вийшла із групи із дуже сильними суперниками – «Зіркою» (Кропивницький) із УПЛ, «Миром» (Горностаївка) із Другої ліги, лідером Групи 2 чемпіонату ААФУ «Вікторією» (Миколаївка) та молодіжним складом «Зорі»?

– Звичайно. Хороший турнір, де є чому повчитися. А найголовніше – працюємо щоденно, маємо стабільну й різноманітну ігрову практику.

– Які завдання на весняну частину сезону?

– Тільки максимальні – грати на перемогу в кожному матчі. Хлопці уважно вивчають календар, турнірну таблицю. Для них чемпіонат України серед аматорів – цікаве змагання. Знову ж таки, вболівальників на стадіоні у нас багато, це в позитивному плані тисне на футболістів, вони хочуть краще себе проявити й не осоромитися. Та й для нас, тренерів, це буде інформативне півріччя. Хлопці повинні будуть зіграти на найвищому рівні, тому що попереду, віримо, нові й ще більші виклики.

– А яким ви особисто хочете бачити «Металург»?

– Щоб це була команда з думаючими футболістами, яка могла б грати в сучасний, конструктивний футбол. Мені самому такий стиль до вподоби, тому я й хочу, щоб у нас було не «бий вперед – комбінація прийде», а хороша гра, яка сподобається вболівальникам. Тим паче, що вони скучили за футболом і балують нас своєю увагою.

Артур Валерко.