Новини :: Чемпіонат ААФУ

19.02.2018, 14:37 Чемпіонат ААФУ

Друкувати

«Єдність» (Плиски): зразкова інфраструктура, великі традиції та оновлення складу

Футбольний клуб із села Плиски Борзнянського району Чернігівської області є одним із постійних учасників чемпіонатів та розіграшів Кубка України: дебютував тут ще 2004 року і, навіть виступаючи у Другій лізі, заявляв на Аматорську першість свою другу команду, яка здобувала чемпіонство, срібло та бронзу чемпіонату, Кубок України, представляла нашу країну на міжнародному любительському рівні у Кубку регіонів УЄФА. Тож нині ФК «Єдність» є авторитетним клубом ААФУ, до того ж, має власну жіночу команду, яка бере участь у чемпіонаті України.

Наразі «Єдність» зимує п’ятою в Групі 2 Аматорського чемпіонату України. Про те, які завдання перед командою та за що вона боротиметься навесні, ми поговорили із головним тренером плисківчан Ігорем Проданом, відомим у минулому форвардом із вищоліговим стажем.

– Ігорю В’ячеславовичу, знаємо, що «Єдність» у січні взяла участь у Меморіалі Олега Макарова. Є в планах участь в інших зимових турнірах чи надалі зосередитеся на окремих контрольних матчах?

– Наразі стартували на Меморіалі Олександра Щанова. У нас багато новачків, хочемо їх переглянути, тому потребуємо практики. Щодо турніру пам’яті Миколи Кирсанова, то ще не знаємо, чи візьмемо в ньому участь. Якщо обмежимося лютневою практикою на Меморіалі Щанова, то надалі награємо потрібну кількість спарингів – суперників на Київщині та Чернігівщині вистачає.

– Розпочавши підготовку вже у середині січня, ви стали однією з перших команд своєї групи та аматорського чемпіонату в цілому, які стали до роботи в 2018 році. Напевно, багато чого хочете надолужити у весняній частині сезону?

– В принципі, так – завдання посісти друге місце з нас ніхто не знімав, хоч як це й важко буде зробити, зважаючи на нинішнє положення у турнірній таблиці. Однак, якщо ні до чого не прагнути, навіщо тоді виходити на поле? Розуміємо, що багато очок втрачено, але навесні постараємося їх надолужити.

– Як ви думаєте, чому у «Єдності» за підсумками перших семи турів лише дев’ять очок? Це об’єктивні причини чи десь був і недобір очок?

– Багато в чому самі винні. Це, звичайно, моя вина як тренера – я відповідаю за результат. Плюс і деякі з гравців не виправдали сподівань. Утім, до молодих футболістів варто поставитися з розумінням – у більшості своїй, це вихованці «Діназа», які прийшли у Плиски зі мною. Різниця між Першою лігою міста чи області та Аматорським чемпіонатом України – величезна, наївно було б очікувати, що хлопці так швидко її подолають. Різниця у класі та досвіді очевидна.

Звісно, були матчі, які ми мали вигравати, але дитячі помилки на останньому рубежі призводили до того, що ми програвали матчі. Тому по воротарській позиції маємо великі питання. І вона не єдина, над посиленням якої працюємо взимку.

– Цікавинка Групи 2 полягає в тому, що внічию грали між собою винятково троє лідерів. Всі інші команди – від середняків до аутсайдерів – грали безкомпромісно. Відсутність нічиїх можете пояснити раціонально чи має місце унікальна випадковість?

– Домашні та виїзні матчі в аматорському футболі – різні речі. Важко грати з тими ж «Вікторією» та «Агробізнесом TSK» на їхньому полі, там є досвідчені гравці з професіональним стажем. Тому досвід грає велику роль. Дивишся на ту ж «Вікторію» і бачиш, що вона грає в зовсім інший футбол, ніж інші: не в такий силовий, прямовисний, а в більш комбінаційний. Виділив би цього суперника – для наших молодих гравців грати проти неї було дуже повчально.

– По ходу сезону «Єдність» намагалася виправити становище дозаявкою гравців. Це себе виправдало?

– Так. Олександр Гаврильченко нам дуже допоміг – не відразу, але завівся й набрав форму. Владислав Бобров та Максим Лісовий, безперечно, посилили «Єдність». Хоча їх дозаявляли уже в розпал чемпіонату, але хлопці набрали форму, з’явився ігровий малюнок. Навіть прикро було, що під завершення осінньої частини чемпіонату ми вийшли на бажаний рівень. Приємно було дивитися на гру «Єдності» восени – і найкращі матчі провели ми, напевно, саме восени.

– Тим не менш, досконалості нема меж – і ви нині активно працюєте над оновленням складу…

– У нас же й чимало хлопців пішло. Ігор Лущан й Андрій Волошин повернулися в «Діназ» – хоча я про це й останнім дізнався, але таким було їхнє рішення. Воротар Денис Сірик та захисник Аристарх Александровський перейшли у Погреби, де робиться оновлена команда навколо молодих хлопців. Ігор Нечай пішов у «Рубікон». У мене такий принцип – я ніколи хлопців не затримую, бо не бачу в цьому сенсу. Тим більше, «кістяк» колективу у нас залишився.

– Яких гравців переглядає «Єдність»?

– Є й молоді, є й більш досвідчені, що більше пограли. Процес іде – будемо дивитися й обирати, поки що не визначилися з кадрами. Тому й результат такий вийшов на Меморіалі Макарова, адже пропустили через команду дуже багато новачків, не було зіграності. І зараз у нас завдання – переглянути найближчий резерв та дебютантів. Від цього й будемо відштовхуватися: залишатимемо тих, хто нам підходить, а також молодих під перспективу.

– Є така особливість у аматорського футболу: більшість клубів беруть одночасно участь у всеукраїнських та регіональних змаганнях. А от «Єдність» – ні.

– Справді, на область ми не граємо. Єдине – ті, хто не потрапляє в заявку 18 чоловік, їздили восени грати десь собі на Борзнянський район та інші змагання нижчого рівня. Але це була вимушена практика, бо запасні не мали можливості потрапляти у склад на матчі Чемпіонату ААФУ.

– Незмінним президентом ФК «Єдність» лишається Михайло Голиця. Ви з ним знайомі давно?

– Дійсно, я ж ще у Другій лізі за «Єдність» півроку пограв. Більше десяти років з президентом знайомі. Йшов сюди, знаючи, як він будує роботу та які завдання ставить. Михайло Миколайович – амбітна людина, хоче, щоб «Єдність» прогресувала та перемагала. Він усе для цього робить та створив для нашого клубу інфраструктуру, якій позаздрили б і професіонали всеукраїнського рівня.

– З часів, відколи «Єдність» полишила професіональні турніри, спорткомплекс не занепав?

– Та що ви!.. У нас у Плисках такі умови для роботи, що хоч зараз могли б заїжджати навіть «Динамо» з «Шахтарем»! Коли я ще грав, там було два готелі – зараз їх уже, здається, п’ять. Президент побудував штучне поле великого розміру. Є запасне й основне трав’яні. Є маленьке міні-футбольне поле. Будь-яка команда, яка захоче заїхати й провести збори, може це зробити – і спорткомплекс «Єдність» надасть всі умови для цього.

– Ми з вами говорили про весняну частину сезону. Зважаючи на те, як змінюються команди, не думаєте, що це вже буде зовсім інший турнір?

– Ні. Тим більше, при всіх змінах, можна лише скоротити, але не стерти всю різницю між лідерами та іншими учасниками. Як би не змінилася та ж «Вікторія» – вона все одно ставить за мету здобути медалі та вийти в Другу лігу.

Щодо «Єдності», то, як би не змінилася команда, хлопці будуть мотивовані. Кожен хоче заробити якісь кошти для родини, кожен мріє проявити себе й здобути з колективом перемоги.

– А що говорить керівництво «Єдності» про клубну стратегію? Розпланували на кілька найближчих років виступи на незмінному рівні?

– І про Другу лігу також думаємо, йдуть про це розмови з Михайлом Миколайовичем. Приваблює можливість отримати контрактну систему, тоді легше буде працювати з хлопцями у режимі щоденних тренувань. Зараз важко зробити так, щоб усі приїжджали, тому що у того навчання, у того робота, у того – ще щось.

Щодо сезону, то самі бачите – боротьба дуже напружена, а змагальний рівень, на мою думку, більш ніж гідний. Ми дуже задоволені нинішнім Аматорським чемпіонатом, недарма ж звідси виходять клуби, які відразу гучно про себе заявляють на новому рівні.

Артур Валерко.

Досягнення команд клубу:

Бронзовий призер групи "А" другої ліги ПФЛ – 2006/07

Чемпіон України серед аматорських команд – 2009

Срібний призер чемпіонату України – 2007

Бронзовий призер чемпіонату України – 2004, 2008, 2010, 2015

Володар Кубка України серед аматорських команд – 2003, 2007

Фіналіст Кубка України – 2013

Чемпіон Чернігівської області – 2005, 2008

Володар Кубка Чернігівської області – 2004, 2007, 2008, 2009

Володар Суперкубка Чернігівської області – 2007, 2009

Чемпіон Борзнянського району Чернігівської області – 2002