«Авангард» (Бзів): володар «требла» Київщини

На всеукраїнську арену виходить один із найкращих клубів Київщини останніх років – бзівський «Авангард». Амбітний колектив здійснив пам’ятний «требл» в обласних змаганнях минулого сезону, та й у новому чемпіонаті утримує лідерство. З якими завданнями виходить команда на Чемпіонат України серед аматорів та як сприймає свій старт у турнірах ААФУ? Про це ми розпитали президента ФК «Авангард» Андрія Короткова, завдяки підтримці якого вдалося розвинути цей клуб та ставити нові амбітні завдання.

– Андрію Вікторовичу, зовсім недавно «Авангард» з’явився на обласному рівні, але відразу ж вступив у боротьбу (успішну!) за всі трофеї. Завдяки чому вдалося за такий короткий час створити конкурентоздатну команду?

– Передовсім, це робота всього колективу. Ми багато працювали заради того, щоб прогресувати. А кожну нову перемогу сприймали як початок погоні за новими трофеями. Вважаю, ми вгадали і з тренером. Цей вибір зробив навіть не стільки я, як наші футболісти – після звільнення Павла Єрмоленка, з яким ми пройшли певний шлях і дебютували на Меморіалі Макарова 2017 року, ми вирішили рухатися далі. І в цей момент наші гравці виявили бажання не шукати тренера зі сторони (хоча були серйозні фахівці, які пропонували свої кандидатури), а довіритися своєму колезі – молодому спеціалісту Сергію Карпенку. Вони висловили свої аргументи: це не лише людина з великим футбольним досвідом (а він грав на хорошому всеукраїнському рівні), а ще й особистість, яка може об’єднати колектив і виконувати поставлені завдання. «Він у нас у команді – Сергій, але коли стане головним тренером – стане Сергієм Васильовичем», – запевнили футболісти.

Я, як власник клубу, погодився і гарантував зі свого боку повну підтримку і невтручання у навчально-тренувальний процес. Мені цікаво було стежити за роботою команди, тож у підсумку не змусили себе чекати й перші плоди цієї роботи. У підсумку, повторюся, із Сергієм Карпенком ми не помилилися.

– Як довго тривав у вас процес формування команди? Якими принципами керувалися при формуванні чемпіонської команди?

– Можна сказати, переломний момент – це були зимові турніри 2016/2017 років. Буквально за три місяці – від кінця грудня до весни ми взяли участь у всіх трьох зимових турнірах Київщини – меморіалах Макарова, Щанова та Кирсанова, все вирішилося стосовно нашого складу.

Будували команду навколо тих хлопців, які виграли попередній чемпіонат Баришівського району. Провели величезну селекцію – гравці мінялися від турніру до турніру, йшли за програмою підготовки. Декого не роздивилися – як Довженка, який нині виблискує в «Діназі», але міг опинитися у нашому складі. Дехто не зумів себе проявити.

Але спершу не було результату – тодішній тренер будував підготовку навколо роботи без м’яча. Тому провалили першу ж гру на Меморіалі Макарова, поступившись профспілковій збірній вільних агентів. Після цього я вимушений був прийняти рішення: подякував попередньому тренеру й провів розрахунок, а новим головним тренером став Сергій Карпенко. Ми подякували гравцям, які нам не підійшли, надавши їм можливість знайти собі нові команди ще до старту обласного чемпіонату, а потім почали працювати над власним складом.

Мені імпонує, що у нас склад можна умовно розділити 50/50 – одна половина це молоді гравці 18-25 років, а інша – це більш досвідчені футболісти віком від 25 до 40. Тож у нас є швидкі гравці, які біжать, а є більш досвідчені – як Петро Кондратюк, Андрій Смалько, Сергій Панфілов, Сергій Дорофеєв, Андрій Товт, той же Ігор Тітов, які можуть спрямувати цей рух у правильне русло.

– Тріумфальний сезон 2017 року змусив почивати на лаврах, чи, навпаки, збільшив ваші амбіції?

– Я народився у рік вогняного коня під знаком скорпіона, тому все життя намагався бути лідером. І своїми здобутками, а не розмовами доводити, що все повинно робити правильніше, сильніше, успішніше. Гравцям кажу: у мене є дві улюблені справи, які займають однакове місце в душі. Якщо добре йдуть справи у сільськогосподарського підприємства, той вам добре, а якщо щось не встигаємо – то й футбольній команді гірше. Якщо ж команда програє, то у мене й настрій погіршується, працювати важче без спортивного натхнення. Тому я заробляю для функціонування команди, а ви – заробляєте футболом гроші для себе.

– Ви залишаєтеся у чемпіонаті області й готуєтесь до старту в чемпіонаті України. Як збираєтеся витримувати цей графік?

– А ми ще й у чемпіонаті Баришівського району граємо! Тричі поспіль виграли місцевий кубок, двічі – чемпіонат та суперкубок. Всі запитують: «Ти вже й втретє хочеш виграти?» Відповідаю: «Бог любить трійцю…» Дуже переживаю за розвиток футболу в нашому краї. Може, десь конкуренти вже й хочуть, щоб ми пішли вище, бо інколи програють з крупним рахунком, але я вважаю, що їм також треба зростати, йти на Кубок регіональних чемпіонів імені Петра Безносенка, тягнутися за найкращими.

Ми також так робимо. Дограли перше коло обласної Вищої ліги, свої районні турніри, а маємо такий план – підтягнути молодіжну збірну Баришівського району, щоб надалі грали по Вищій лізі області. Пріоритети з тренером обговорили: чи й далі битися за обласний чемпіонат чи зосередитися на турнірі ААФУ? Вирішили, що краще, хай молодь – наш дубль – пограє півроку й здобуде в обласному турнірі безцінний досвід, а там матимемо в їхніх особах надійну зміну, щоб думати про прогрес у чемпіонаті України, а з часом і до Другої ліги доростати.

– Де граєте домашні матчі?

– Маємо сільський стадіон, орендуємо спорткомплекс «Прогрес» у нашому райцентрі. Тренується команда у Щасливому. Там, де я живу з родиною, маю ще й земельну ділянку, де поки що стоїть пустир, але маю можливість там щось гарне й спортивне збудувати – стадіон із накриттям. Також планую у Бзові створити певну інфраструктуру, там є світло, тепло, біогазова установка для підігріву. Це – наш пріоритет, щоб була база, тренувальні поля, все зробити так, як треба – капітально й по-господарськи.

– Амбітно…

– Маємо намір працювати на перспективу. Часто чую запитання: «У вас досвідчений склад, а як же молодь?» То якраз із розвитком своєї інфраструктури, із створенням сильного клубу із високими завданнями, буде й той «магніт», який притягуватиме зміну. У мене велика сім’я – найстаршому сину 32, а найменшому – 13. Є кому передати цю справу, щоб усе розвивалося.

– Ви і футбол – як у вас складалося з народною грою?

– Виховувався тут, у Баришівському районі. Хоча народився на Кубані, але виріс у Бзові. Ходив у Морозівську школу, влітку грали в футбол, а взимку – в хокей. Наші бзовські хлопці постійно конкурували з морозівськими – бачили б ви, які у нас були футбольні баталії! Наша молодіжна команда «Стріла» весь час вигравала турніри серед однолітків.

Виступав на позиції захисника з третім номером. На жаль, молодим я отримав травму, тому 30 років займався родиною, бізнесом. Але подивився, як уже нинішня молодь конкурує з морозівцями, тому вирішив їх підтримувати.

– Чого очікувати від «Авангарду» в Чемпіонаті України серед аматорів?

– Будемо старатися добре себе провити й представити на цьому рівні нашу рідну область. Тренерський штаб та футболісти з нетерпінням очікують старту. Нам дуже цікаво, тож, маємо надію, не розчаруємо вболівальників та фахівців, а сам турнір теж виправдає наші сподівання.

Артур Валерко.

Для довідки:

ФК «Авангард» (Бзів Баришівського району Київської обл.)

Рік заснування: 2015

Президент: Коротков Андрій Вікторович

Спортивний директор: Іванов Олег Валентинович

Головний тренер: Карпенко Сергій Васильович

Стадіон: СК «Прогрес» (Баришівка)

Досягнення:

Чемпіон області Київської 2017 року.

Володар Суперкубка Київської області 2017 року.

Фіналіст Кубка Київської області 2017 року.

Володар Кубка регіональних чемпіонів імені П.І.Безносенка 2017 року.

Переможець Меморіалу О.І.Щанова 2018 року.