«Вікторія» (Миколаївка): 1 місце Групи 2 на проміжному етапі

Із головним тренером команди «Вікторія» із Сумської області ми говорили в Києві, де Артем Радіонов отримав спеціальну відзнаку Всеукраїнського об’єднання тренерів з футболу “Гранд змагань аматорів” 2019 року” за стабільно успішні виступи в змаганнях ААФУ. Справді, за два останніх сезони клуб із Миколаївки здобув золоті та срібні медалі Чемпіонату України серед аматорських команд, а в поточному сезоні йде на першому місці в своїй групі, а також навесні змагатиметься в півфіналі Кубка ААФУ, де сподівається покращити свої результати.

Як сприймає поточний сезон, що думає про свою команду та конкурентів, як оцінить нагороду за стабільний прогрес? Про це ми розпитали Артема Миколайовича.

– Нагорода застала вас під час зимового антракту. А коли, власне, «Вікторія» включилася в роботу в 2020 році?

– Від 20-х чисел. Перше – медобстеження. До 31 числа готуємося на місці, вдома. У той день граємо контрольний матч із «Альянсом» (Липова Долина). А потім, з 4 по 14 лютого, ми знаходимося в Дніпрі, де приймаємо участь у Кубку Єдності. Після повернення з 20 лютого по 4 березня ми готуємося на місці, заплановано три спаринги. Також розраховуємо на участь у зимовому турнірі, який планується в Харкові. Ми минулого року там вже брали участь, у березні вже не так просто знайти спаринг-партнерів, тож це дуже вдалий турнір для підготовки.

– Непросто запитувати про кадрові зміни у команди-лідера, але все ж, чи є ті, хто пішов?

– Найголовніше, що вдалося мені зробити – це зберегти наш бойовий склад. Є, звичайно, деякі позиції, які ми хотіли б підсилити, наростити конкуренцію. Але коли мене запитують, чи потрібен мені гравець на те чи інше місце, я відповідаю, що мені потрібен такий футболіст, який був би на дві голови сильнішим за наявних. Якщо це більш-менш рівні футболісти, я віддам перевагу тому, хто вже є в команді, зіграний з товаришами та розуміє наші вимоги.

Наразі покинув команду тільки форвард В’ячеслав Шевченко – всі інші в обоймі, дехто повернувся після складних травм у загальну групу, тому почне набирати форму (як Максим Ганжа, який пережив тяжку операцію та відновлення впродовж 2,5 місяців).

– Попри зіграність і консерватизм складу, у вас все ж відбулися помітні зміни – і ті ж Касьянов, Черніков, Без’язичний, Цапій і кілька інших новачків завоювали собі ігровий час. Навіть довелося відкликати після завершення кар’єри чвертьфіналіста чемпіонату світу 2006 року Яценка. Ці зміни планові чи зумовлені форс-мажором?

– Новачків кликали для підсилення команди, хтось завоював місце в основі, хтось нав’язав конкуренцію, хтось програв конкуренцію. Це – футбол. Але, на жаль, травми не оминали наших гравців, тому деякі рішення довелося приймати вимушено. Олександр Яценко прийняв рішення зійти з поля, але я задоволений, що ми змогли вмовити його відновити виступи, бо це високого рівня гравець. А чому ротація йшла в центрі захисту – це контактна робота, де багато травм, тож ми не могли зупинитися на одній зв’язці, а через відсутність тих чи інших гравців, поки вони відновлювалися й набирали форму, пробували інших – і навіть повернули Яценка. Але в оптимальному вигляді, через, передовсім, травми, наш захист так і не зіграв.

– Як розпланували 2020 рік? Плануєте участь суто в чемпіонаті України, чи є думка повернути собі обласні титули?

– Ні, хочемо грати винятково в загальноукраїнських змаганнях. Тут у нас амбітні цілі – як у чемпіонаті, так і в кубку.

– «Вікторії» нема серед клубів, які подавали заявки на друголігову атестацію…

– Ми не поспішаємо туди на даному етапі, поступово рухаємося до своєї цілі.

– Тим не менш, позаторік «Вікторія» спробувала свої сили в матчах проти професіоналів, вибивши з Кубку України тернопільську «Ниву» та лише по пенальті поступившись горностаївському «Миру»…

– Це ви тиснете на болючий мозоль. Нам, більшою мірою, не пощастило з «Миром» – грали в меншості з першого тайму, поступалися в рахунку, але відігралися й довели гру до серії. А там уже вирішувало везіння – зате хлопцям ці матчі показали, що треба рости, рухатися, прагнути до того, щоб знову пробитися в Кубок України, для чого треба виступити в Кубку ААФУ краще, ніж нам раніше вдавалося.

– Ваша команда з середнім віком 29,7 є найстаршою в Групі 2 та другою за цим показником у чемпіонаті в цілому. Як кажуть у таких випадках, не заглядаєте в паспорт?

– Якщо футболіст виконує вимоги тренера, то його паспорт – не показник. Якщо не виконує – то й у 18 років не потрібен у команді. Яскравий приклад – «Мілан», де одночасно грала низка ветеранів від Мальдіні до Кафу, і при цьому він вигравав Лігу чемпіонів.

– Чи не прикро, що долю чемпіонства минулого сезону в фіналі проти «ВПК-Агро» вирішив один гол?

– Звичайно, тим більше, що у нас були моменти, щоб до цього не доводити. І навіть якщо порівнювати з позаминулорічним фіналом, коли ми виграли титул, ми грали значно яскравіше. Але це – футбол. Ми не забили – і не виграли.

– Тим не менш, у вашої команди зберігається приємна стабільність в ААФУ: ви – «зимові чемпіони» своєї групи та пробилися в півфінал кубка. 2019 рік оціните більше позитивно?

– Ми рухаємося в вірному напрямку до своїх цілей. Ясна річ, оцінювати команду на півдорозі немає сенсу, але психологічно добре зимувати на першому місці та дуже важливо продовжувати виступи в турнірі на виліт. Кубок – це не чемпіонат, тут кожен матч, як останній. Я задоволений, що ми виконуємо поставлене самими перед собою завдання та йдемо далі.

– Аматорський футбол – це «донор» професіонального, а чемпіонат ААФУ віддав у Другу лігу відразу два клуби. Причому, і «ВПК-Агро», і «Альянс» там у лідерах. Чи не став чемпіонат України серед аматорів від цього слабкішим?

– Багато команд, які минулого сезону виглядали «сирими», зараз значно додали. ФК «Чернігів» пропустив один сезон на всеукраїнському рівні – і ми можемо відзначити, що ця команда вже зовсім інша, значно сильніша. Тому чемпіонат став не слабкішим, а конкурентнішим. Зараз кожен може втратити очки з кожним. Не буває такого, щоб тур іде – а ти вже знаєш, що і як буде. За час наших виступів у сезоні 2019/20 встановилася найбільша інтрига та конкуренція. Це, вважаю, великий плюс.

– Раніше робота головного тренера аматорського колективу була зовсім іншою: не було відеозаписів чи, тим більше, прямих трансляцій, ніхто не підраховував статистику та ТТД. Люди приїжджали на виїзд – і знайомилися з суперниками. Як ви використовуєте ці нові можливості, що дає нам інтернет і сучасний аналіз?

– Взагалі, я вважаю, що наш чемпіонат – аматорський лише на папері. Клубів, які ставилися б до футболу «за старими звичаями», практично не залишилося. Всі команди всерйоз готуються, передивляються матчі в суперників. Мають повноцінний тижневий цикл, сталий склад. І ти, як тренер, повинен бути постійно в курсі подій – тому що нема команд, які не потребували б уваги й не становили загрози. Якщо в минулому сезоні ми за багато турів до завершення групового етапу відпочивали, то зараз можна їхати на будь-яку гру й ризикувати втратою очок. Прохідних матчів немає. Всі чинять супротив.

– Колись охтирський «Нафтовик» і сумський «Спартак», краснопільський «Явір» багато років грали на високому всеукраїнському рівні. Існували тривалі традиції. Ці клуби «не пасли задніх». А влітку 2019 року, після зняття ПФК «Суми», був ризик навіть втрати свого представника у ПФЛ. Це був перепад у всій області чи проблема окремо взятих клубів?

– Мені, напевно, не випадає це аналізувати, є люди, які про це можуть сказати краще, ніж я. Можу від себе лише додати, як від колишнього футболіста, що мені дуже жаль, що таке сталося й обласний центр зараз не має свого клубу. А як тренер, я можу говорити за «Вікторію» – і мені приємно, що керівництво нашого клубу постійно його розвиває, а ми маємо змогу реалізовувати свої задуми та радувати грою вболівальників.

– До речі, про них. Складається парадокс: «Альянс» приймає друголігових суперників у Сумах і збирає по кілька тисяч вболівальників. Розвиток «Вікторії» теж міг би бути кращим в обласному центрі?

– Ні, тут у нас окрема позиція – ми той клуб, який робить і все буде робити для своїх людей. У Миколаївці у нас є люди, які приходять на матчі постійно, вболівають, цікавляться справами «Вікторії». Тому, завдяки нашому президенту, створені хороші умови на місці, на нашому газоні грали клуби Першої ліги й тренувалися прем’єрлігівці. Хто б ми були, якби позбавили своїх вболівальників футболу? Раз нас підтримують тут, ми представляємо свій клуб, своє селище.

– Ви отримали спеціальну відзнаку Всеукраїнського об’єднання тренерів з футболу за стабільно успішні виступи в змаганнях ААФУ. Як ставитеся до такого визнання?

– Приємно, що відзнаку присудили люди, які розуміються на грі. Це не моя відзнака, а всієї нашої команди – її заслужили наше керівництво, яке створило чудові умови до роботи та зробило можливим наш прогрес, наші гравці, які безпосередньо на полі втілюють задуми тренерів, наш шеф-кухар, який годує хлопців, прибиральниці та ті, хто стежить за полем, щоб воно було в такому чудовому стані, що наш газон – найкращий в області. Футбол – це колективна гра, і успіх тут неможливий без спільної роботи. А «Вікторія» – це якраз той клуб, де всі – однодумці. Тому це нагорода для всього нашого клубу.

Артур Валерко, SportArena.com

ФК «Вікторія» (Миколаївка, Сумська обл.)

Рік заснування: 2015

Президент: Бондаренко Сергій Миколайович

Начальник команди: Ткаленко Геннадій Миколайович

Головний тренер: Радіонов Артем Миколайович

Адміністратор: Ткаленко Юрій Миколайович

Стадіон: «Вікторія» (вміщує 500 глядачів)

Досягнення:

Чемпіон України серед аматорів сезону 2017/18, срібний призер – 2018/19.

Фіналіст Кубка України серед аматорів сезону 2017/18.

Срібний призер чемпіонату Сумської області 2015, 2016, 2017, 2018 років.

Фіналіст Кубка Сумської області 2015 року.

Зимовий чемпіон Сумської області 2016 року.

Чемпіон Білопільського району Сумської області 2015 року.

Фіналіст Кубка Віктора Пожечевського 2018 року.

ФК «Вікторія» в інтернеті:

http://viktoriya.sumy.ua/fk-viktoriya.html

https://www.facebook.com/viktoriyafc/