ФК Чернігів-ЮСБ: 5 місце Групи 2 в сезоні 2019/20

У п’ятірку найкращих центральноукраїнської групи ФК «Чернігів» (у другому колі – ФК «Чернігів-ЮСБ») потрапив невипадково. Це був третій сезон клубу в Чемпіонаті України серед аматорів, четвертий загалом в ААФУ (включаючи позаминулу кубкову кампанію). За ці роки клуб наростив власну інфраструктуру, збудував сучасний спорткомплекс із стадіоном і адмінспорудами, а також зібрав добротний склад, особливо цікавий тим, що для абсолютної більшості гравців саме ФК «Чернігів» надав путівку в футбол всеукраїнського рівня.

Всі разом, вони зігралися, прогресували та досягли ось такого хорошого результату. Про найкращий сезон ФК «Чернігів» у всеукраїнських змаганнях ми розпитали головного тренера команди. Вадим Постовий виступав у складі юнацької збірної та дублів «Динамо» й «Дніпра», багато років провів у лігових змаганнях України та вивів ФК «Чернігів» із обласних і міських змагань до Другої ліги.

- Давайте розпочнемо із загальних вражень. ФК «Чернігів» вже грав у змаганнях ААФУ, але потім була пауза, після якої ви повернулися. Чемпіонат України серед аматорів не розчарував вас за організацією, за рівнем, чи була якісна різниця між всеукраїнськими аматорами і чемпіонатом Чернігівської області чи міста?

- Я розпочну з чемпіонату нашої області, якого, як такого, в нас уже практично немає. Ще 5 років тому у Вищій лізі в нас грали команди, з якими був цікавий чемпіонат області, але зараз вже не залишилося жодної. Об'єднали з першою лігою, змішали все в купу, тому команд того рівня, що був 5 років тому, зараз немає. Можливо тільки «Агродім», який зберіг свій склад ще з Чемпіонату України серед аматорів, буде на рівні. От він зараз єдиний, який щось собою являє. Інші - це не чемпіонат, а лише набір людей.

Що стосується аматорського чемпіонату, то, безумовно, я вважаю це досить гарною школою, він мені сподобався. Сподобалося, що там відбувається, як він був організований. На подив, немає особливих нарікань на суддівство, це мене ще більше здивувало. І в цілому такі команди як ЛНЗ (Лебедин), «Вікторія» - це окраса аматорського футболу, вони досить організовані та сильні. Також я бачив нарізки гри ОДЕКа, «Епіцентру» - дуже сильні команди, від яких найприємніші враження. Трішки навіть жаль, що ми рано пішли, адже хотілося б більше намагатися здобути в аматорах і спробувати свої сили в плей-офф…

- Те, що відразу після повернення в Чемпіонат ААФУ потрапили в п'ятірку, підтверджує ваш рівень, чи це відголосок того, що чемпіонат вийшов дещо неповним через коронавірусну паузу?

- Я не думаю. Чесно кажучи, ми вже відіграли чемпіонат, розуміючи силу всіх наших суперників. Вважаю, що ми могли зайняти і краще місце. Просто видалося декілька невдалих ігор, по ходу чемпіонату були деякі кадрові втрати – і вони також далися взнаки. Все одно я думаю що були в спромозі боротися як мінімум за третю сходинку. Вище - ні. А от за третє реально могли, і якби не кінцівка першого кола, то це місце можна було б займати.

- Багато команд досягли прогресу по ходу сезону. Ті ж «Тростянець», «Дніпро» (Черкаси) багато новачків запросили в 2020 році. Чому при цьому ФК «Чернігів» виступав практично в незмінному складі, залишивши за дужками молодь із «Десни»?

- Було питання перед цим з приводу чемпіонату області. Я вам відповів, що в нас його практично немає. Зараз у нас в місті лише дві школи, які виховують молодих футболістів – «Юність» та «Десна». Звідки можна взяти молодих гравців? 50% цих хлопців залишають футбол і їдуть вчитися, чи ще кудись на роботу, а старші гравці, які чогось варті, особливо з «Десни», всі хочуть потрапити в U-19 і вони практично всі туди і йдуть. Просто більше немає звідки брати молодих гравців: чемпіонат області в нас помер, я можу так сказати. Якщо раніше можна було там знайти кількох непоганих футболістів, то тепер в зв'язку із дуже низьким рівнем там футболістів не залишилося. У нас кожен гравець - на вагу золота. Будь-який футболіст, і брати їх просто немає звідки. Як я вам вже говорив про нашого воротаря Радича - хлопець грав у 17 років в аматорському чемпіонаті, відстояв за нас два чемпіонати. Був хорошим, ми йому дали шанс, але він буквально на днях прийняв таке рішення: "Все, я завершив, далі буду вчитися". І у нас в місті я знаю практично всіх футболістів за іменами. Немає тих хлопців, яких можна було би взяти, і щоб вони реально змогли нам допомогти. Набрати можна і 30, і 40 чоловік, але вони не будуть нам помічниками. Тому краще мати тих же 16-17, в яких я не сумніваюся і добре знаю, або хоча б молодих хлопців, у яких є за що чіплятися і розвивати та допомагати. Але таких у нас практично не залишилося.

Читайте також:

ФК «Чернігів» сам збудував собі спорткомплекс. Як це було?

- За підбором гравців у вас завжди місцеві. Зважаючи на проблеми обласного чемпіонату, чи не звернетеся до послуг так званих "легіонерів" з інших областей?

- Ні, в нас орієнтація більше на своїх футболістів. Із легіонерів єдиний гравець за 15 років моєї роботи, що буде іногороднім, це Лакеєнко. Він киянин, але минулий сезон відіграв за команду з нашої області – корюківський «Авангард». Це єдиний гравець, з яким ми готові підписати контракт, а взагалі орієнтовані, звісно, на своїх.

- При цьому у вас досить молодий склад – тільки двоє гравців у віці 30 років і старші. Як підбирали цих хлопців та наскільки довго вони грають як "бойова основа" разом?

- По-різному, припустимо, Теймураз Мчедішвілі вже 10 років в клубі. Саша Конопко - 10 років. Тобто вони приходили ще молодими, але вже 10 років тут. Капітан команди Діма Борщ вже, напевно, років 7-8 точно. Більш молоді - 3-4, хто 2 роки, тобто по-різному. Найбільші ветерани в клубі вже 10 років і команду жодного разу не змінювали.

- Які роботи у хлопців окрім футболу?

- В принципі, у кожного щось своє – хтось експедитором працює, хтось шукає себе в офісі. Ми в клубі відкрили свою ДЮСШ, і, безумовно, хотіли б, щоб у цій школі вони були тренерами, і нашим хлопцям можна було допомагати фінансово. Все-таки, я їх добре знаю, багато хто працює в ДЮСШ тренерами з дітками. В мене свій погляд на всі ці моменти – я вважаю, що тренер маленьких дітей має сам показати, що він від них хоче. Всі ці хлопці можуть це зробити, тому багатьом ми даємо таку можливість. Інша частина хлопців – хтось студент, хтось працює.

Читайте також:

Віце-президент ФК «Чернігів» об’їздив півсвіту, щоб побувати на 150 стадіонах

Що він бачив і навіщо це було йому?

- Кілька слів про вас. Знаю, що ви виступали за юнацьку збірну СРСР і за дубль «Динамо». Розкажіть, де починалися ваші виступи, звідки ви родом, хто перший тренер?

- Починав зі мною працювати мій батько. Потім, коли потрапив у київський спортінтернат, когось одного там важко виокремити, хіба що Володимира Григоровича Киянченка. Він багато мені допомагав, вірив в мене, я йому довічно буду вдячний. Там всі тренери були топ-рівня: Медвідь, Качанов. Багато було людей, які мали якесь відношення до мого становлення.

За дубль «Динамо» - це гучно кажучи. Я всього лиш там провів 20 хвилин на полі, один матч, а потім поїхав. Сам я родом із Житомирської області, батько мене відправив виступати в київський спортінтернат, мене туди взяли з радістю. Я закінчив РСШІ, а звідти відправився у «Ниву» (Бережани) і грав там у Другій лізі, хоча на той час ще вчився. Вже ближче до закінчення інтернату мене запросили в дубль «Динамо». Чесно кажучи, не сильно хотілося, бо я вже тоді грав в Бережанах із дорослими, нас перевели у Тернопіль, мені це все подобалося. В «Динамо» тоді виступало багато відомих футболістів, як Лозинський, той же Баль, який грав за дубль, і я можливо навіть злякався. Подивився: "А де я тут буду грати, коли тут такі люди?". Тоді починали молодий Михайличенко, Рац грав ще у дублюючому складі, тому я розвернувся і поїхав назад у Тернопіль. Після Тернополя тоді вже кар'єра полетіла по-різному. Потрапив в армію, служив у Львові, там також грав у спорт-роті. Повернувся в Тернопіль, а там мій тренер Михайло Михайлович Дунець якраз приймав чернігівську «Десну» і взяв мене з собою. Ну і пішло-поїхало.

- На яких позиціях виступали?

- Спочатку я практично всю свою кар'єру грав правим захисником. Ближче до закінчення, останні два роки в «Десні» я грав останнього захисника. В Черкасах і Олександрії був правим захисником.

- Коли почали тренерську роботу? Вже в клубі ЮСБ (Чернігів), який пізніше став називатися ФК «Чернігів»?

- Ні, коли вирішив закінчити з футболом, то першими моїми командами були обласні. Починав тренувати в тій же Корюківці, якийсь проміжок часу був там граючим тренером. Потім була команда «Інтер-Агро-Система» (Мена), я її трошки тренував. А потім у нас в місті був в той час досить популярним міні-футбол, вирішили створити професійну команду, «Енергія» (Чернігів), ми починали з Другої ліги. Майже три роки я працював в міні-футболі, зі мною команда вийшла в вищу лігу чемпіонату України, а коли вона розпалася через фінанси, мені надійшла пропозиція від президента ФК ЮСБ (зараз – ФК «Чернігів»).

Коли я прийняв команду, вона собою майже нічого не являла: звичайні гравці, які навіть ніде не виступали. Ми почали з району, потім була перша ліга області, вища ліга області, і потихеньку дійшли до аматорського чемпіонату України. Все розвивається завдяки президенту, бо людина це любить, 12 років назад сказав: "Я побудую свій стадіон". І виконав це, хоча тоді не те щоб не вірилося, але були сумніви. Ну і за великим рахунком тренерська кар'єра в мене вже 15-й рік пов'язана з цим клубом. Радію його успіхам, радію тому, що вже в клубній академії готуються наші вихованці, що є такий сучасний стадіон. Це безцінна справа для футболу Чернігова.

Читайте також:

Інтерв’ю з Миколою Синицею про перше півріччя ФК «Чернігів»

Філософія клубу, напрямки розвитку, перспективи зростання

- Якби ви називали топ-3 накращих футболістів вашої групи 2, то кого б обрали?

- Безумовно, приємно здивував гравець «Атлету» Твердохліб – молодий хлопець, забив стільки на аматорському рівні, це заслуговує на повагу. Він стільки забив, що не граючи друге коло, його довго ніхто не міг наздогнати. У «Вікторії» команда рівна, але є в них маленький крайній хав Борисенко. Мені завжди імпонувала його манера: швидкий, вибуховий, різкий. Якщо брати Лебедин, то команда змінюється, навіть не знаю його виділити. Грицая пам'ятаю, забив нам гол, але ще в першому колі мені сподобалися двоє центральних захисників – Листопад та Кондратюк. Так, обидва володіють чудовими довгими передачами, запам'ятались мені. От їх би виділив. А загалом, моя трійка – Твердохліб, Борисенко, Листопад.

Я б сказав, що в аматорських змаганнях хороші гравці – як досвідчені ветерани, так і молодь. У нас було дуже багато прикладів, коли у ФК «Чернігів» був юний півзахисник В’ячеслав Койдан, і коли я попросив взяти його на перегляд у «УкрАгроКом», який тоді йшов сьомим у Першій лізі після першого кола, то мені сказали: "Ми беремо його з руками і ногами". Його взяли з задоволенням. Він тоді грав у основі - от вам і футболіст з чемпіонату області, який потрапив тоді в гарну команду Першої ліги і був у складі. І таких прикладів є дуже багато, тому аматорські змагання потрібні не лише як всеукраїнські турніри для гравців-любителів, а ще й як трамплін для таких «самородків».

ФК «Чернігів» (Чернігів)

Рік заснування: 2003

Президент: Синиця Юрій Юрійович

Віце-президент: Синиця Микола Юрійович

Адміністратор: Дудчик Анатолій Володимирович

Головний тренер: Постовий Вадим Володимирович

Тренер: Ярмошенко Михайло Іванович

ФК «Чернігів» в інтернеті:

www.chernigiv.ua

www.facebook.com/fc.chernigiv

ФК «Чернігів» на всеукраїнському рівні:

Рік	Місце	І	В	Н	П	М’ячі	О
Чемпіонат ААФУ
2013	2 (із 6)	10	5	3	2	9:5 (+4)	18
	4 (із 4)	3	1	0	2	2:4 (-2)	3
2017/18	7 (із 8)	14	2	3	9	10:26 (-16)	9
2019/20	5 (із 12)	22	9	7	6	30:23 (+7)	34
Всього		49	17	13	19	51:58 (-7)	64
Кубок ААФУ
2018/19	1/16	2	1	0	1	3:4 (-1)	3
Всього		2	1	0	1	3:4 (-1)	3