Новини :: Чемпіонат ААФУ

11.02.2021, 10:15 Чемпіонат ААФУ

Друкувати

«Лівий Берег» (Київ): 11 місце Групи 2 сезону 2020/21 на проміжному етапі

Про футбольний клуб і академію «Лівий Берег» уже багато чули в Україні: зведено новий сучасний спорткомплекс, засновано інноваційну ДЮСШ, запрошено на роботу потужний тренерський колектив – від заслужених фахівців із великим стажем до відомих в недавньому минулому футболістів, для яких це перший досвід на педагогічній ниві. А вже під час поточного сезону «Лівий Берег» замінив ФК ім. Л. Яшина – ДЮСШ «Переможець» у Чемпіонаті України серед аматорів, започаткувавши літопис своєї дорослої представницької команди.

«Лівий Берег» (Київ): 11 місце Групи 2 сезону 2020/21 — А.І.Бузник

Дебютний сезон у Чемпіонаті України серед аматорських команд, нові імена та плани на майбутнє – про все це нам розповів спортивний директор і головний тренер ФК «Лівий Берег» (Київ) Анатолій Бузник.

– Анатолію Івановичу, «Лівий Берег» приєднався до числа учасників Чемпіонату ААФУ вже після початку сезону, замінивши іншу столичну команду. Як з’явилася така думка?

– Ще влітку 2020 року стояло питання, щоб підготувати ґрунт і заявлятися в Чемпіонат України серед аматорських команд. Але, зважаючи на невизначеність ситуації з коронавірусною пандемією та будівництво нашого власного спорткомплексу, на яке задіяно багато фінансових і людських ресурсів, «Лівий Берег» не зважився стартувати з початку сезону.

Проте, після бесіди з президентом нашого клубу Миколою Лавренком, ми прийняли рішення рухатися в напрямку всеукраїнських змагань. Посприяло цьому те, що штучний газон великого стадіону нашої арени «Лівий берег» отримав сертифікат FIFA Quality PRO (першим в Україні!) й успішно прийняв змагання всеукраїнського рівня. На нашому стадіоні відбулися календарні матчі професіонального рівня – Другої ліги ПФЛ (ФК «Чернігів» – «Поділля» Хмельницький), тут відбувалася центральна гра Еліт-ліги ДЮФЛУ («Динамо» – «Шахтар»), а також ветеранські матчі за участі зірок вітчизняного футболу.

Так що ми зрозуміли, що можна б і заявитися на Чемпіонат України. Тоді виникла думка співпрацювати з одним зі столичних клубів – учасників змагань ААФУ. Обрали ФК імені Л. Яшина – ми бачили, що це непогана команда, але в ній грала лише молодь, тож важко було грати в дорослих змаганнях. Я особисто відвідав низку матчів за участі цього колективу, подивився, що він собою являє. І виникла ідея – повернути в гру наших молодих тренерів, у недавньому минулому – майстерних футболістів, Запорожана, Кривошеєнка, Сироту. Посилити колектив, підтягнути здібну молодь, і таким от чином стартувати у Чемпіонаті України.

Від 11 листопада 2020 року «Лівий Берег» внесено в єдиний календар і число учасників Чемпіонату ААФУ, ми офіційно замінили ФК імені Л. Яшина, цей процес відбувся в відповідності з регламентними нормами, ми встигли, як ви знаєте, провести один матч (1:1 із «Єдністю»), мали грати проти ЛНЗ, але цю гру довелося перенести через коронавірусне захворювання в гравців команди-суперника. Тепер наполегливо готуємося до весняної частини сезону.

– Наскільки багато в «Лівому Березі» залишиться від команди-попередниці?

– Команда ФК імені Л. Яшина складалася з групи молодих гравців, більшість з яких пройшла шлях зі своїми тренерами від 6-річного віку. Це хороший, перспективний футбольний проект, але, безперечно, однією віковою категорією важко грати проти дорослих суперників, особливо таких, як «Вікторія», «Кудрівка», ЛНЗ чи «Олімпія».

Ми переглянули гравців ФК імені Л. Яшина, серед них я побачив низку перспективних хлопчиків, які при певній роботі можуть вийти на більш високий якісний рівень. Вибрали ми чотирьох польових гравців і воротаря. Ще один голкіпер, вихованець ФК імені Л. Яшина, вирішив повернутися сюди після роботи в дублі ФК «Олександрія». Наше завдання – якомога ретельніше відпрацювати над підбором кадрів, щоб використати весь час зимового антракту та, по можливості, мінімізувати кількість помилок, хоча зовсім без них у селекції й не можна. Зважаючи на перенесений матч із лебединянами, у нас буде досить насичений старт другої частини сезону вже на початку квітня. Тож працюємо наполегливо та інтенсивно.

– Чи показовим є в цьому плані Меморіал Макарова, де ми побачили ескіз майбутнього «Лівого Берега», і він зіграв «на чистовик», діставшись відразу до чвертьфіналу?

– Дійсно, це був саме ескіз оновленої команди. Нашим завданням було не стільки вирішувати турнірні завдання, хоча від результату ніхто не відмовлявся, як подивитися на можливості нових гравців. У цьому плані Меморіал Макарова був дуже підходящим турніром. Вдячний організаторам – Київській обласній асоціації футболу, тому що хороший підбір учасників і насичений календар дозволив нам у хорошій ігровій обстановці переглянути потенційних новачків і визначитися з їхніми перспективами.

Ясна річ, відігравши шість матчів за вісім днів, ми не мали можливості проводити в цей час навчально-тренувальний процес, але на фоні цих серйозних змагальних навантажень змогли переглянути весь кадровий потенціал. Щоб витримати такий ігровий графік, провели велику ротацію – фактично у нас по тайму грали різні склади. Поставили собі за мету досягати результату не будь-якою ціною. Поясню: у нас низка досвідчених, вікових гравців. Парочка заслужених майстрів спорту, кілька майстрів спорту міжнародного класу. Щоб не травмувати їх, не спонукати на рецидив давніх болячок, ми використовували їх досвід у режимі постійної ротації та мінімізації ігрових навантажень. Щоб кожен відчув гру, але ніхто не «згорів».

– І що показав цей турнір, зважаючи на вихід із групи, але поразку по пенальті від іншого учасника Чемпіонату ААФУ – АФСК Київ?

– Певні висновки для себе зробили. Ми мали багато якісних ігор, де можна оцінити рівень майстерності, мислення, техніки гравців, але судити стосовно рівня їхньої фізичної готовності ще рано – ми провели збір в грудні, потім були свята, а перед стартом на турнірі пам’яті видатного воротаря мали всього два заняття. Тож грали «на чистовик», більше на майстерності та емоціях, а закладення фундаменту готовності – справа наступних місяців.

Звісно, кількісно наповнити склад можна легко, але коли хочеш наповнити якісно – то гравців треба ретельно шукати, інколи з лупою, інколи з ліхтариком. Ми знайшли «кістяк» колективу, є гравці, майстерність яких здатна допомогти в турнірі, проте хотілося б фланги та групу атаки бачити швидкіснішими, вибуховішими. Далекоглядних висновків після першого турніру року ніхто не робитиме – проте є вже над чим подумати, є що покращувати.

– Простий перелік гравців-учасників Меморіалу Макарова від «Лівого Берега» викликав ажіотаж у вболівальників і фахівців: що не прізвище, то ім’я! Рева, Іщенко, Запорожан, Старгородський, Кривошеєнко, Воронін, Сирота, Пінчук – перелічую я, боячись когось забути…

– Безперечно, основою колективу є наші тренери – вони ведуть свої вікові категорії в нашій академії, але при цьому ще не встигли забути, що таке великий футбол. Поруч із ними – заслужені, авторитетні гравці, яких знають по всій Україні. Вважаємо, що поруч із Ревою, Іщенком, Запорожаном, Старгородським швидше будуть навчатися футболу молоді, поки наші ветерани будуть на полі – це буде неоціненний шанс для зміни повчитися професіоналізму в футболі. Одні зійдуть з поля, інші – підуть вгору. Це безперервний творчий процес кадрового пошуку та підготовки.

– Що показали матчі зі швидкими, молодими суперниками? Ветерани здатні допомогти не лише в виставкових матчах, а й на тривалій турнірній дистанції?

– Безперечно, на це сподіваємося. В паспорт наразі не заглядаємо, як не загадуємо й надовго. У нас є ось цих півроку, дистанція, якщо я не помиляюся, з дев’яти матчів. І тут потрібна буде повна концентрація та самовіддача кожного гравця, особливо наших висококласних і досвідчених лідерів, щоб виконати наші завдання…

– А якими, до речі, будуть завдання, зважаючи як на спадщину попередників, так і на амбіції клубу в подальших виступах?

– Звичайно, ми повинні зважати на поточне турнірне положення, а «Лівий Берег» посів місце команди, яка йшла останньою серед 11 команд своєї групи. Прекрасно розуміємо, що Група 2 – особливо складна та відповідальна, адже тут грають чинні чемпіон і володар кубка України серед аматорів, а також відразу кілька клубів, які поставили за мету підвищитися в класі та здобути професіональний статус. Безперечно, є пелотон зі своїми фаворитами та авторитетами, а ми нині в ролі наздоганяючих. Втрачено багато очок і часу, але ми не звертаємо на це увагу й концентруємося на тому, щоб якомога краще пройти дистанцію з цих дев’яти матчів.

І, звичайно, ставимо за мету за весняну частину сезону награти оновлений склад під змагання всеукраїнського рівня, тому що наш президент Микола Лавренко ніколи не ставив посередніх завдань. Наша мета – якомога гучніше заявити про себе. Стратегічна мета, затверджена президентом і почесним президентом нашого клубу, – це створити замкнутий цикл, піраміду футболу, в якій будуть професіональна доросла команда мінімум Другої ліги, через три-чотири роки – своя власна команда в Першості U-19, а також повний набір юнацьких груп у змаганнях ДЮФЛУ. Ми прекрасно розуміємо, що підготовка футболіста не може завершуватися, образно кажучи, в 17 років. Що над дитячо-юнацьким рівнем повинен бути дорослий професіональний, і наші вихованці будуть зростати і йти цими сходинками, підвищуючи свою майстерність і виходячи на футбол найвищого змагального рівня.

– Відігравши Меморіал Макарова, як надалі плануєте свою підготовку під час зимового антракту?

– Снігопад, який в останні дні пронісся над Україною, вніс свої корективи. Співчуваю тим, у кого нема належних умов для роботи – це зірвало їм підготовку. Ми ж, разом із дитячо-юнацькими віковими групами, зайшли в критий манеж. Хоча він не повнорозмірний, але дозволяє працювати в підтримувальному режимі та виконувати певні завдання в роботі з футболістами.

Надалі ж плануємо повернутися на відкрите повітря та забезпечити собі належний ігровий ритм. З цією метою ми заявилися на всі три зимових турніри обласної федерації, тож після Меморіалу Макарова візьмемо участь і в Меморіалі Щанова, і в Меморіалі Кирсанова. Тим більше, там буде дещо інший ігровий цикл – грати по вихідних, а не два дні з одним вихідним, як це було на попередньому турнірі.

– Свого часу за присутності всього футбольного бомонду було відкрито спортивний комплекс «Лівий Берег», і там, наскільки нам відомо, відкриваються все нові й нові об’єкти…

– Дійсно, на сьогодні у нас проведено титанічну роботу зі зведення інфраструктури. Микола Лавренко добре відомий в українському футболі саме як будівничий і президент – там, де він, інфраструктура будується і розвивається, це добрий господар і вимогливий начальник. У нас на сьогодні функціонує головний стадіон спорткомплексу на 1500 місць із критими трибунами та першим в Україні надсучасним штучним покриттям, сертифікованим ФІФА. У нашому розпорядженні – роздягальня, конференц-зал, критий манеж 40х20, стадіон 60х40 для юнаків із критими трибунами на 500 місць. Є каток, тож ми, за старими традиціями, поєднуємо футбол і хокей. Вводяться в експлуатацію тренажерний зал і інші об’єкти.

Зважаючи на те, що «Лівий Берег» ще влітку ввійшов у процес атестації для участі в Другій лізі ПФЛ сезону 2021/22, у нас на стадіоні вже побувала інспекція комітету з атестації. Нам дуже приємно, що фахівці залишили свої відгуки про нашу арену. Ми ретельно вивчили запропоновані зауваження та побажання. Тож є переконання, що арена «Лівий Берег» у всеготовності порадує учасників всеукраїнських змагань. Те, що робить Лавренко, завжди на вищому рівні.

Наша академія наразі – це шість вікових груп хлопців від 2007 до 2013 р.н. З ними працюють кваліфіковані тренери, по два на вікову категорію (вони поєднують роботу – один є головним в одній віковій категорії й допомагає колезі в іншій, ось так кожен причетний до двох команд). Працюють необхідні об’єкти інфраструктури, адміністративний і тренерський штаб, офіс клубу на Дніпровській набережній.

– Ви – срібний призер літньої Універсіади 2001 року, володар Кубка Другої ліги 2000 року, неодноразово підвищували в класі очолювані вами клубні команди, виводили юнацькі збірні на фінальний турнір чемпіонату Європи та в еліт-раунд. Яка ваша особиста мотивація в роботі з футбольним клубом, який починає все спочатку, з нуля?

– В ідеї, яку взяли на реалізацію Микола Лавренко та Микола Павлов, я бачу великі перспективи. Лівобережжя міста Києва – це густо населений, величезний масив, тут проживає, за різними оцінками, мільйонів півтора людей. Створити тут футбольний клуб – це вимога часу, в нього обов’язково буде чимало симпатиків і постійне кадрове поповнення від місцевого населення.

Відколи чотири роки тому було створено наш клуб, він рухається семимильними кроками, і в цьому заслуга М.М. Лавренка. Це людина, яка визнає тільки прогрес. Якщо він каже «А», то і «Б», не зупиняється на півдорозі й не підводить людей, які пішли за ним. З М.П.Павловим, мс зту, ми спільно працюємо у Всеукраїнському об’єднанні тренерів з футболу. Микола Петрович прекрасно розуміє, як уродженець столиці, виходець із Лівобережжя, наскільки важливим є такий клуб, як «Лівий Берег». І наскільки родючим і перспективним є цей регіон Києва, ми просто зобов’язані налагодити тут роботу й дати можливість нашим вихованцям освоїтися в футболі.

Тож, навіть маючи за цей час варіанти для тренерської роботи в Україні, я не сумнівався, що проект «Лівий Берег» найкращий і ми досягнемо поставлених завдань.

Мені здається, українському футболу зараз дуже бракує таких футбольних клубів, таких академій і таких президентів.

Артур Валерко, SportArena.com

Для довідки: