Новини :: Чемпіонат ААФУ

24.02.2021, 13:00 Чемпіонат ААФУ

Друкувати

«Металург-2» (Запоріжжя): 6 місце Групи 3 сезону 2020/21 на проміжному етапі

Серед усіх клубних «двієчок» – резервних складів команд із вищих за рівнем дивізіонів – «Металург-2» зимує на найвищій позиції. Більше того, за очками не виглядає нереальним і потрапляння в першу п’ятірку, за що навесні «двієчка» «Металурга» зможе поборотися із земляками із запорізького «Мотора» та іншими більш досвідченими конкурентами. До цього можна додати досить успішний виступ у Кубку України серед аматорських команд, де «Металург-2» вибив відомого турнірного бійця – харківський «Універ-Динамо», та на рівних боровся з ФК «Вовчанськ».

Схоже на те, що дебютний сезон на дорослому всеукраїнському рівні непогано розкрив молодь «Металурга-2», яку очолює відомий запорізький наставник В’ячеслав Тропін. Головний тренер резервної команди друголігового клубу Запоріжжя розповів про заявку команди на турніри ААФУ, перші враження від їхнього рівня та завдання на весняну частину сезону.

- Попри те, що «Металург-2» лише дебютував на дорослому рівні, за зіграністю та навченістю цих гравців виникла думка, що ви з ними працюєте не один рік. Як давно з ними почали працювати і які стадії вони пройшли в своєму розвитку?

- Почали ми з ними працювати півтора роки тому. Була команда «Металург» U-19 на базі футболістів 2001-2002 р.н. Хтось пішов, хтось не витримав конкуренції. Влітку, рівно через рік, у нас забрали в першу команду чотирьох людей («Металург» із переповненим лазаретом на той момент боровся за виживання в Першій лізі ПФЛ, – прим.авт.). Основна маса гравців нашої нинішньої команди – це вихованці нашої школи, троє гравців 2000 р., ще приблизно стільки ж – 2001 р.н., 2002 р.н., 2003 р.н.. Зараз у нас випускники - це 2003 р.н., вже підключаємо і хлопців 2004 р.н. Практично всі – вихованці «Металурга». Точково є у нас і приїжджі. З деякими півроку працюємо, з вихованцями більше року. Тобто вони розуміють наші принципи і чого ми від них хочемо - швидше допомогти адаптуватися з юнацького до дорослого футболу. Завдяки тому, що керівництво нас почуло і ми заявилися в аматорську лігу, даємо можливість хлопцям подорослішати та проявити себе.

- Цікаво, хто із них мав досвід виступів серед дорослих?

- Чимало наших хлопців були заявлені в першій команді, коли були питання по комплектації, а продовжувалася боротьба за уникнення вильоту з Першої ліги. Тож віддавали цих хлопців на одну чи дві гри.

Ще кілька футболістів пройшли певне «хрещення» в краматорському «Авангарді» – Володимир Близнюк і Данило Владіміров грали за команди U-19 і «Авангард-2» у Другій лізі, встигли дебютувати і в Першій лізі. Але це все наші хлопці, запорізькі. Близнюк десь допомагає на полі, він уже на своєму досвіді веде гру, а загалом у нас іде постійний процес навчання. Намагаємося з Ігорем Валерійовичем Лучкевичем завжди допомогти хлопцям розкритися на полі. Мені здається, що потихеньку це виходить робити. Не дуже різко: раз – і відразу Мессі, але щось "виліплюємо".

- Ви згадали про Мессі. У вас четверо чоловік забили 4 і більше м’ячів. Загалом 15 гравців відзначалися результативними діями – голами та/або асистами. Зазвичай кажуть, що така кількість залучених в атакувальні дії гравців – це загальний клас колективу. Завдяки чому це – гарна школа футболістів, прогрес під час сезону, рівень змагань?

- Можу сказати, що у нас такий напрямок всіх тренувань, що десь 50% засновано на індивідуальних якостях гравців, а інше – це командна гра. Тобто ми повинні допомогти їм розвинути індивідуальні якості. Вічно знаходитися в нашій команді ніхто не буде, їм треба адаптуватися до дорослого футболу, де важливі саме індивідуальні якості. Не підігрувати, а брати ініціативу на себе.

За рахунок цього ми намагаємося ставити весь процес: у нас багато вправ, пов'язаних саме з особистими якостями – боротьба один в один, два в один. Також багато часу ми приділяємо ігровій дисципліні. Це юнаки, які хочуть швидше подорослішати. Вони не дуже стабільні в своїх матчах: можуть видати шикарну гру, але наступну через пару помилок провалити. Наше завдання – не знайти крайнього, а виправити помилку і йти далі.

- До резервних складів клубів зазвичай не ставиться питання про турнірну мотивацію, а говорять, що внутрішнє завдання у розвитку гравців. Але все ж те місце, яке команда посідає на сьогодні, залишає «Металургу-2» реальні шанси поборотися за місце в першій п’ятірці. Такою і є мета, чи місце не принципове?

- Мені здається, для дебютного сезону в дорослому футболі після першого кола це прийнятний результат. Просто були ігри, де команда дійсно здорово виглядала. А бувало, коли через юнацьку нестабільність чогось не вистачало в грі, декілька матчів провалили. Був цікавий початок і багато розмов серед хлопців: "От, краще б ми зайшли у Другу лігу". Але коли далі три гри дали по вухах, вони зрозуміли, що таке – чоловіча боротьба, де треба не поступатися. І якщо програєш за антропометричними даними, то треба брати за рахунок розуму та інтелекту. Тож десь третя-четверта гра стала переломною – надалі вже було видно позитивні зрушення. Стали менше програвати єдиноборств, завдяки концентрації та ігровій дисципліні іноді непогано виглядали.

Можна в актив занести і матчі на Кубок з лідером нашої групи «Вовчанськом», коли вдома зіграли 0:0 і на виїзді пропустили буквально за три хвилини. Цікава була гра, було б їх побільше. Все йде своєю чергою, ми не випереджаємо події. Йдемо по такому шляху, коли хлопці розвиваються кожен по-різному, і той, хто зараз фізично себе невпевнено відчуває – треба просто чекати, коли він окріпне. У нас на очах таке було, коли в першу команду забрали Тимура Корабліна. Рівно півтора роки тому він був тендітненький, маленький, але з хорошими інтелектуальними даними. Ми чекали і нікуди не поспішали, а зараз він працює з першою командою. Дай Бог, щоб там закріпився.

- Чи є взаємопорозуміння з тренерським штабом основного «Металурга», з його головним тренером, колишнім гравцем національної збірної України Володимиром Микитиним? Чи бувало, що вони брали ваших хлопців на тренування, запрошували на збори, давали розуміння того, що є до чого прагнути?

- У нас нормальні робочі стосунки, спілкуємося майже кожного дня і обговорюємо всі ситуації. По кожному з гравців, починаючи з приходу Микитина до роботи, ми спілкуємося. Починаючи з літа десь до жовтня кожен наш гравець побував на тренуванні першої команди. Хоча б по 2-3 тренування вони проводили – хтось сподобався, хтось ні, продовжуємо далі працювати. У нас тісна співпраця, ми пропонуємо гравців, радимося, Володимир Богданович на це дивиться. Тому в нас все нормально.

- Спільна заявка резервної та основної команди: напевно з одного боку для вас це склало б труднощі, бо могли б на окремі матчі висмикувати гравців, але з іншого боку була б якась додаткова мотивація для самих гравців, які, за умови прогресу, вже через матч-два могли б спробувати сили в першій команді. Як ви ставитеся до спільної заявки і чи комфортно, що зараз є ця обойма гравців і вона буде на півроку?

- Ми всі цього чекаємо, і бажаємо нашій першій команді вирішити питання виходу в Першу лігу. Я не бачу в єдиній заявці проблеми: ми працюємо на благо клубу та запорізького футболу, тому в спільній заявці немає нічого поганого, тільки хороше. Це стимул для тих, хто подає надії, і для тих, хто невпевнено себе почуває в першій команді. Наше завдання – щоб успішно грала перша команда, а за рахунок другої підняти професійний та технічний рівень, щоб гравець прогресував. Поділяти команду на мою та Володимира Микитина – це якось некоректно. Ми працюємо на благо клубу, у нас все по-людськи.

- А якби була можливість брати гравців з першої команди?

- Це, в принципі, прерогатива першої команди. Грубо кажучи, друга команда для того і існує, щоб поповнювати першу і давати при одній заявці ігрову практику футболістам, які відновлюються після травм, порушеного емоційного фону й тому подібне. Я не бачу проблеми.

Ми всіх гравців бачимо - вони професіонали, тому грати за першу команду чи за другу... головне – грати і показувати свій рівень, зростати. Якщо мені з першої команди дадуть досвідченого гравця, то я не бачу проблеми в цьому. Все залежить від нас, як ми будемо з ними спілкуватися, добиватися такої ж самовіддачі, як і в грі за першу команду.

- З ким більше дербі у «Металурга-2»: з «Мотором» як з сусідами чи з такими командами, як «Кривбас-2», «Дніпро-1-Борисфен» та іншими, хто теж базується на молодих футболістах?

- Ми налаштовуємося на кожну гру, а, як такого, дербі у нас іще немає, бо всі звикли до протистояння перших команд, які грають у Прем'єр-лізі. Дай Бог, щоб це відбулося в нашому місті. Великого ажіотажу я не бачив, коли ми грали з «Кривбасом-2». Звичайна гра з колосальною самовіддачею з обох сторін. Така ж гра була в Запоріжжі з «Дніпром-1-Борисфен». З «Мотором» ми не конкуруємо, бо розуміємо свої можливості на даний момент, там дуже гарно укомплектована команда. Вони б не загубилися і в Другій лізі. Тому у нас завдання на фоні всіх цих досвідчених гравців проявити себе з кращої сторони. Хоча, до речі, з «Мотором» нам трішки не вистачило в першому колі, пропустили наприкінці, хоча гра була цікавою, втратили декілька моментів. Ажіотажу немає, може, хтось і хоче його роздути, але в нас нормальні, тісні взаємини з тренерським штабом «Мотору», ми нормально спілкуємося.

- Відрадно, що в Чемпіонаті України серед аматорів багато не лише ветеранів, а й молодих футболістів. Чи є серед них такі, у кому ви могли б побачити майбутніх Хачеріді, Сидорчука та інших уславлених вихованців запорізького футболу?

- Потенціал є у багатьох хлопців, говорячи про вихованців саме нашої школи. Ми даємо час для того, щоб вони розкрилися. Тому майбутні "Сидорчуки, Кривцови та Хачеріді", напевно, в нас є. Просто питання в тому, що їм потрібно грати, давати більше часу. На даний момент, коли перша команда ставить серйозне завдання виходу в Першу лігу, всі питання вирішуються за рахунок досвіду та класу гравців. Але при цьому ми спілкуємося і обговорюємо кандидатури тих, хто має гарні перспективи в майбутньому. Запорізька земля багата талантами. Ми спілкуємося і з дитячими тренерами, щоб нікого не пропустити – хлопців достатньо, тренери кваліфіковані. Є звідки брати футбольний матеріал.

- Як проводили роботу взимку та коли вийшли з відпустки? Які турніри, крім Кубку Єдності, плануєте ще зіграти?

- Почали заняття з 11 січня. Проводили втягувальну роботу. Пройшли диспансеризацію, здали медичні тести по фізичній готовності. Всі живі-здорові. Почали тренуватися та працювати в звичайному режимі за декілька днів до старту турніру Єдності, зіграли з «Мотором» спаринги 25 і 28 січня. Перший програли 0:1, потім була нічия 1:1. Такі були ігри – продивилися і основну обойму, і молодших гравців.

Приємно відзначити нормальний стан гравців після відпустки, хлопці – не любителі відпочивати, тож і в свята все одно збираються, десь тренуються. Тому вирішили зібрати їх уже 11 числа, щоб тренувалися під наглядом, а не десь в залах. В Кубку Єдності ми зіграли з «Вовчанськом» - програли 0:1 30 січня, 6 січня програли 0:4 «Скоруку», вже більше задіяли гравців 2003 р.н. У програмі турніру – гра з «Олімпією» в Дніпрі. Готуємося під відновлення чемпіонату зіграти ще кілька товариських зустрічей. Починаємо пізніше з нашим улюбленим «Мотором», тому що вже зіграли дві гри другого кола. Це буде десь у перших числах квітня. Так що всі в роботі.

Артур Валерко, SportArena.com

Для довідки: