Новини :: Кубок ААФУ

14.03.2021, 00:05 Кубок ААФУ

Друкувати

«Нива» (Бузова): учасник 1/4 фіналу Кубка ААФУ

Одна з найбільш прогресуючих команд Київщини, власниця новенького сучасного стадіону та досить представницького складу з низкою відомих імен, «Нива» із Бузової продовжує виступи в чвертьфіналі Кубка України. Навесні команді зі столичного регіону належить зіграти проти одного з найпотужніших клубів Львівщини – СКК «Демня-Фенікс» (Демня/Підмонастир).

Знайшовши віконце під час щільного графіку «Ниви» (яка бере участь у зимових турнірах Київської області), ми попросили представити свою команду головного тренера бузівчан Марка Мартиненка. 30-річний фахівець, який сам ще недавно виходив на поле (в тому числі, здобуваючи медалі та трофеї в провідних аматорських командах Київщини та Чернігівщини), вже встиг і в якості наставника привести «Ниву» до вагомих досягнень.

- Переглянувши графік «Ниви» на традиційних зимових турнірах Київської обласної асоціації футболу, робимо висновок, що підготовка «Ниви» до всеукраїнських змагань проходить у змагальному і конкурентному ритмі...

- Ми плануємо брати участь у всіх зимових турнірах, в яких матимемо змогу це зробити. В обласних турнірах пам’яті Макарова, Кирсанова та Щанова традиційно сильний склад учасників. Зокрема, це й команди, які продовжують боротьбу за Кубок України серед аматорських команд і лідирують у Чемпіонаті ААФУ. Це дуже хороша ігрова практика, яка й буде основною підготовкою до обласних змагань чемпіонату, а також до кубкового періоду.

- Що скажете про Кубок України серед аматорів? Яке враження на вас справило це змагання, зважаючи на те, що там збираються найкращі аматорські команди України?

- Рівень команд – найвищий серед аматорських, я б навіть сказав, перед професіональних клубів. Деякі з команд, які брали участь в Кубку ААФУ, хочуть в наступному сезоні вже виступати серед професіоналів. Знаємо, що переможець і фіналіст Кубка України серед аматорів отримують право в наступному сезоні зіграти в Кубку України під егідою УАФ серед професіональних клкубів.

Це тільки додає нам настирливості, наснаги. Хочеться завжди боротися з найсильнішими суперниками зі значними титулами, з великими минулими заслугами. Це нас тільки мотивує. А рівень в аматорському футболі – найвищий, як ми й очікували.

- Вам траплялися суперники із сусідньої Житомирської області – «Мал» (Коростень) і «Полісся» (Ставки). Наскільки знайомі були з їхнім кадровим підбором та тренерськими штабами?

- Ви прекрасно знаєте, що команди міста Коростеня неодноразово брали участь у змаганнях ААФУ та на зимових меморіалах Київщини. Так само й «Полісся» вже добре відоме на Київщині, тим більше, очолює команду фахівець з нашої області, та й серед гравців клубу із Ставків – чимало пройшли наш обласний чемпіонат.

Знаючи Карпенка особисто, знаючи його роботу у «Авангарді» (Бзів), знаючи його заслуги, було ясно, що команда там непроста, організована. І «Полісся» це довело. Мабуть, це нам і допомогло – що ми більш-менш знали їхніх тренера, команду, кадри, гравців. Плюс-мінус знали, чого нам очікувати. У нас була змога підготуватися до цього матчу, це нам і допомогло. Саме тому, що знали їх по виступах у Київській області.

- Серйозне протистояння з «Поліссям» не вклалося в дві 90-хвилинки, все визначалося в екстра-таймах. Як розподіляли сили, адже ваша команда восени грала відразу не декілька "фронтів"?

- Звісно, основний акцент був саме на кубкові ігри України, тому що на той час ми ще грали в районному чемпіонаті. За статусом аматорський кубок України, ясна річ, знаходиться вище, і тому акцент був, зрозуміло, на кубкових іграх. Вдалося підготуватися за рахунок характеру, бійцівських якостей, десь свіжіше виглядали в другому матчі. Але матч, звісно, непростий, і не тільки по рахунку, але й по самій грі. Дуже непросто дався нам вихід в 1/4 фіналу.

- Що знаєте про свого суперника в чвертьфіналі, СКК «Демня-Фенікс»? Чи мали можливість передивитися їхні матчі, знайомі з їхніми можливостями?

- Якщо чесно, поки що тільки поверхнево знайомі з їхніми виступами. Передивлялися їхні попередні ігри на минулих етапах. В інтернеті є не дуже багато інформації, але знаємо про високий рівень цієї команди та амбітність їхньої кадрової політики. У них є колишні професіональні гравці, і, звісно, двоматчеве протистояння простим не буде. Чекаємо на бій і багато боротьби, і, знаючи непоступливість цієї команди, – великих рахунків не буде, очікуємо обережної гри. Таку картину я можу змалювати, але поки що в деталях ми з цією командою ще не знайомилися. Мабуть, ще рано до квітня розбирати якісь конкретні елементи – час є, збираємося ретельно вивчити гру суперників.

- Яка причина того, що ця пара 1/4 фіналу перенесена на 2021 рік?

- Була непроста ситуація з ковідом. Нам сказали, що краще буде перенести матчі на весну, і ми погодилися. Ми за фейр-плей, ми розуміємо, що якщо в суперника чи в якихось інших команд є проблеми зі здоров'ям гравців чи співробітників, вони не в змозі належно підготуватися до матчів. Нам такі перемоги не треба. Ми хочемо перемагати в чесному бою.

- Знаю, що «Нива» стала найкращою в потужному чемпіонаті Києво-Святошинського району (а це розгалужений турнір із кількома лігами – один із найбільш масових і сильних в Україні). Розкажіть, будь ласка, як давалася ця перемога.

- Правильно ви сказали, що в Києво-Святошинському районі один із найсильніших районних чемпіонатів нашої держави. Майже всі команди, які виступають в Вищій лізі районного чемпіонату, беруть участь і в обласних змаганнях Вищої ліги. Через це Вища ліга Києво-Святошинського району є однією з найсильніших. Можу сказати, що стільки ліг в жодному районному чемпіонаті немає, тільки у нас – Вища ліга, Друга ліга й Третя ліга.

Які команди є нашими суперниками? «Джуніорс», «Гатне», «Софія», навіть «Кудрівка» була представлена. Але ясно, що всі ці команди, що були задіяні і в районних і в обласних чемпіонатах, звісно, робили акцент на обласні чи навіть всеукраїнські змагання. На район виступали резервісти. У цьому плані нам було вигідніше протистояти, тому що на область ми не грали - тільки на район і Кубок України серед аматорів. Приміром, така команда, як «Джуніорс» (Шпитьки), грала і на область, і на район, і на аматори. Можливо, у нас залишилося більше сил на кінець чемпіонату і нам вдалося виграти чемпіонство.

Які гравці виступали в чемпіонаті нашого району? Наприклад «Гатне» задіяло таких гравців, як Микола Іщенко, Іван Кривошеєнко, Олександр Романчук - це все гравці Favbet Ліги, дехто – навіть збірної. Іщенко – в минулому гравець «Шахтаря», тріумфатор єврокубка. Якщо брати «Джуніорс», то на той час там був і зараз, здається, залишається Сергій Рожок, був в заявці Олександр Алієв, зараз там Денис Васильєв... Багато іменитих гравців, які грали на найвищому рівні – в УПЛ та Першій лізі. Багато екс-професіоналів, тож боротьба була зовсім непростою.

- Про «Ниву» (Бузова) багато заговорили, адже команда заявила про себе як на районному рівні, так і на всеукраїнському. Звичайно, привертає увагу ваш новий спорткомплекс, який вже приймає матчі турнірів під егідою Київської обласної асоціації футболу. Розкажіть, як з'явився цей клуб у вашому житті?

- Все розпочалося приблизно рік тому. Спочатку планувалося, щоб я виступав за «Ниву» як гравець. Прийшовши до команди, відразу зауважив те, що тут спочатку робиться, а потім про це говориться, а не навпаки, як звик я, коли приходиш в деякі інші команди. Тобто, спочатку побудували поле, а потім розказали, як ми будемо зростати далі.

Найголовніша людина і головний спонсор команди - Октай Ефендієв. Людина, яка горить футболом. До нас ставиться як до своєї сім'ї. Ця людина є лідером і зачинателем всього футболу в Бузовій. Наскільки я знаю, раніше тут були серйозні досягнення, потім на деякий час була зміна клубів і поколінь, і ось зараз «Нива» на радість всім односельчанам за підтримки президента клубу виходить на той рівень, якого давно в Бузовій не було.

Звісно, футболу без інфраструктури не буває, і в цьому плані Ефендієву особливо треба дякувати. Так би мовити, перший камінь стадіону було закладено рік тому – приблизно в цей час розпочалося будівництво. А зараз ми вже приймаємо тут суперників, усі кажуть, що прекрасне місце вибране для стадіону, гарне штучне поле, комфортні трибуни – і це все ж розвивається. Зараз все ще проводяться ремонтні роботи, будуються нові приміщення для суддів, душові. І в перспективі є плани на подальше розширення нашої інфраструктури.

Наша база знаходиться безпосередньо в селі Бузова, є власна кухня на першому поверсі, приміщення для розбору ігор. Другий поверх облаштований для того, щоб будь-хто з футболістів міг залишитися переночувати, є окремі кімнати, де можна просто відпочивати і навіть жити. Поле знаходиться за декілька кілометрів від бази також у Бузовій. Там мальовничі види, наш президент полюбляє природу. І в нас там насаджені дерева, яблуні, вишні – можете собі уявити, як це все виглядатиме навесні та влітку. Це буде один із найбільш мальовничих і затишних стадіонів!

- Які є досягнення у вашої команди окрім районного чемпіонату? Які ще вигравали трофеї?

- На даний момент в історії є успіхи в обласних змаганнях попередніх поколінь бузівських футболістів. Але це була «Нива» з іншими людьми в керівництві, грали інші гравці. Якщо говорити про поточні роки, то районне чемпіонство – це перше наше досягнення в новітній історії. Тому що сама команда відродилася буквально рік тому з приходом Октая Ефендієва.

- Розкажіть про себе, адже не так часто тренер в 30-річному віці має досягнення в доробку – і не лише говоримо про районний рівень, а й про вихід у кубкову весну на всеукраїнській арені. Як починали шлях у футболі, хто ваші перші тренери та де встигли пограти?

- Починав на дитячо-юнацькому рівні в «Динамо», мій перший тренер - Валерій Миколайович Краснощок. Там я був років до 12-13, доки не змінився тренер. Після цього змінився підхід, це найбільше вплинуло на зміну команди. Я пішов у «Дарницю-Чемпіон», була така команда, там тренувався до випуску, до 16 років. Потім просто закінчив з футболом, тому що після першого тренера вже було складно полюбити футбол. Валерій Миколайович привив мені любов до футболу, не так просто було після «Динамо» та його уроків знаходити мотивацію для занять футболом деінде.

Пізніше відродив бажання грати, вже коли навчався у Київському національному університеті технологій та дизайну: мали власну команду, яка кожного року брала участь в чемпіонаті України серед студентів. І з першого курсу вирішив знову відновити свої футбольні навички. Якраз із цього періоду, десь від 18 років, я почав активно тренуватися та грати в футбол. Були в мене потім поїздки в Польщу на перегляд, півроку там грав.

Вдома ж грав тільки на обласному рівні. Була така команда – ФК «Буча». Мене туди запросили в 2013 році, ми стали третіми в Чемпіонаті області, а першим став «Колос» (Ковалівка). То були зіркові роки на обласному рівні нинішніх учасників єврокубків і Favbet Ліги. Потім також грав у Чернігівській області, визнавався найкращим гравцем фіналу кубку області у складі «Олімпа». Потім перейшов до «Кудрівки».

Після цього повернувся в рідну область – грав за «Джуніорс», де керівником клубу, спонсором і одноклубником нашим був Дмитро Димнич. З ним ми знайшли спільну мову, грали в фіналу регіонального кубку Безносенка. 3:1 тоді перемогли, і я в тому матчі розірвав хрестоподібну зв'язку. Це було півтора роки назад. Після цього я шукав альтернативу футболу, тому що вік і травма вже підводили мене до завершення виступів.

Любов до спорту в мене є, тому зв'язав себе із тренерською діяльністю. До цього працював у дитячих клубах, де тренував дітей. Також організував свій власний клуб, який називається «Футбол-Сіті», у Києві беремо участь у різних змаганнях. Перейшовши із «Джуніорс» у «Ниву», спершу отримав запрошення тренувати дітей. Потім відбулися якісь пертурубації і мене запросили стати головним тренером.

- А на якій позиції ви грали?

- Можна вважати мене універсалом, тому що в районних змаганнях я грав нападника, за «Джуніорс» виходив захисником. Основна позиція - центральний півзахисник.

- Завжди у молодого тренера є спокуса самому вийти на поле, а ви, хоч і заявлені на турнір, жодного матчу не зіграли. Чому?

- Насправді завжди хочеться грати – такий вік, що є таке бажання. Здається, що ти зможеш зіграти краще за будь-кого, але треба правильно і справедливо оцінювати свої здібності та об'єктивно вирішити для себе - ти або тренер, або футболіст. Якщо хочеш сидіти на двох стільцях - то в тебе не вийде сидіти на жодному. Якщо я захочу встигнути і там, і там, то нічого не вийде ніде. Саме так і має бути - ти або тренер, або гравець. Якщо ми хочемо йти далі й прогресувати, то тренер має бути сфокусованим на інших гравцях, тому що, перебуваючи на футбольному полі, багато чого можна і не помітити.

- Як молодому тренеру працювати в команді, де багато вікових футболістів? У вас до десятка гравців, старших за вас – в тому числі тих, хто не з чуток знає, що таке вищий рівень. Як вдалося вибудувати ці робочі стосунки, чи вдається тримати баланс у роботі?

- Філософія клубу така, що ми відбираємо гравців не тільки за їхніми футбольними здібностями, але й за людськими якостями. Якщо людина має не тільки повагу до себе, а й до оточуючих та тренера незалежно від віку, то цей футболіст може нам підійти. Людські якості в нас закладені в філософію клубу. Через це атмосфера завжди на високому рівні і це допомагає нам в результаті.

- «Авангард» (Бзів), ФК «Буча», «Ірпінь» (Гореничі), «Машинобудівник» (Бородянка) - ці команди, будучи представниками Київської області, вигравали Кубок України серед аматорів. Ви ставите перед собою таке амбітне завдання чи йдете до цього поступово?

- У кожному матчі у нас одне завдання – це перемога. Обов'язково! Без амбітних завдань і цілей ми не зможемо прогресувати і не дізнаємося свій максимум. Тільки максимальні цілі, чому ні? Я не бачу зараз об'єктивних причин, чому ми не можемо стати володарями кубку. Жодних не бачу перешкод. Все залежатиме від максимальної концентрації та самовіддачі гравців. Вони у нас підібрані хороші – майстерні, відповідальні, досвідчені. Так що будемо старатися як правильно їх мотивувати, так і підвести їх до офіційних матчів у всеозброєнні.

- 2021 рік для «Ниви» (Бузова) – яким він планується? На яких турнірах плануєте зосередити увагу і скільки фронтів збираєтеся задіяти?

- Пройшовши передсезонні кубки Щанова та Кірсанова, ми готуємося до відповідальних турнірів – це Вища ліга обласного чемпіонату та Кубок України серед аматорів. Поки що так, але якщо будуть якісь варіанти на наступний рік, то, можливо, ще щось буде. Але конкретно зараз я не можу сказати про ці плани. Все буде залежати від наших виступів на область, в Кубку. Також у нас є команда «Нива-2», за попередніми планами вона має виступати в першому дивізіоні обласної ліги. У них також є свої завдання. Не кожна команда має резервний склад, ми ж можемо цим похвалитися.

- У складі вашої команди починали сезон низка авторитетних футболістів - Ситало, Коропецький, Пилявський... епізодично були Захаревич і Скепський... Вони допоможуть «Ниві» навесні чи є вже якісь новачки, яких можете презентувати?

- Вони всі залишаються на 100%. Їхній досвід обов'язково допоможе команді зростати. Із новачків - це В'ячеслав Турчанов («Чайка» Петропавлівська Борщагівка Д3), Андрій Зозуля («Колос» Пустоварівка), Андрій Головатенко («Авангард» Бзів, «Полісся» Ставки, «Чайка» Петропавлівська Борщагівка Д3), а також Сергій Зуєвич («Полісся» Ставки), який зараз травмований, але також є частиною нашої команди.

Артур Валерко, SportArena.com

Для довідки: