Слово – тріумфаторам. Олександр Кулик – про «Олімпію» та «олімпійців»

Кубок ААФУ в 2020 році отримав нового володаря – савинецька «Олімпія» здобула трофей вперше в своїй історії, в напруженому двоматчевому протистоянні здолавши давнього й авторитетного учасника всеукраїнських аматорських змагань, миколаївську «Вікторію» із Сумської області (1:1 і 1:0).

Розпочавши бесіду з привітань, ми обговорили з головним тренером «Олімпії» Олександром Куликом становлення команди, її шлях до трофею та подальші плани.

– Олександре Івановичу, передовсім, таке запитання: вже вибрали місце, де будете зберігати трофей?

– У нашого президента клубу, Тетяни Михайлівни Ситник, є спеціальне місце для клубних трофеїв. Там зібрана вся історія ФК «Олімпія», і кожен, хто має стосунок до нашої команди, може побачити її здобутки та історичні віхи. Відразу скажу, що у нас команда дружна, хлопці зібрані не лише місцеві, а й із Києва, Харкова, інших міст. У планах – певне «турне» Кубка України серед аматорських команд, щоб гравці, які зробили внесок у це досягнення, могли показати трофей рідним і близьким.

– Керівниця футбольного клубу була з вами під час вирішального виїзду на Сумщину?

– Тетяна Михайлівна – велика любителька футболу, вона завжди з командою, підтримує нас. Незважаючи на зайнятість на керівній роботі, вона відвідала практично всі наші матчі в сезоні. Завжди нас підтримує, і ми дуже вдячні їй за той час, який вона витрачає, щоб розвивати й утримувати свій трудовий колектив і футбольну команду.

– Які були перші слова Т.М.Ситник після фінального свистка, який зафіксував перемогу «Олімпії»?

– То був справжній шквал емоцій! Тетяна Михайлівна сказала, що ми всі заслужили вдячність за те, що витримали до кінця, досягнули такого результату й перемогли гідного суперника. Вона від самого початку опікується футбольним клубом, прекрасно знає, який шлях ми пройшли до всеукраїнського визнання. Тому в той день ми, футбольна команда, присвячували нашу перемогу їй.

– І які враження залишить вам на згадку розіграш Кубка України серед аматорських команд сезону 2019/20?

– Ми вже здобули певний авторитет у рідній області, завоювали всі місцеві трофеї, тому планомірно рухалися до своєї мети. Як ви знаєте, ми вже минулого сезону пробували свої сили в Кубку ААФУ, дійшли до 1/8 фіналу, де поступилися майбутнім фіналістам турніру – ФК «Вовчанськ». Так що на нинішній рівень виходили поступово.

Дуже раді, що здобули трофей, але також – і безцінний досвід. Нам на шляху траплялися гідні суперники, особливо відзначу ОДЕК (у півфіналі) та «Вікторію» (в фіналі), це був якісний футбол всеукраїнського рівня. Безперечно, на фоні таких команд можна отримати багато інформації та оцінити власні сили. Тож тепер з нетерпінням чекаємо старту в Кубку України серед професіональних клубів.

– Стосовно цього відразу два питання. Почнемо з кадрового: будете посилюватися, серйозно оновлювати склад перед сезоном 2020/21 чи, навпаки, захочете дати спробувати себе на фоні професіоналів тим, хто здобував трофей?

– Розумієте, наша команда довго визрівала до того рівня, на який ми вийшли зараз. Десь років зо три у нас залишається стабільним склад. Ми змінюємо його лише точково, по 1-2 позиції, і тільки в тому випадку, якщо гравці, які приходять, спроможні посилити нашу гру.

Так буде й цього літа: в основному, збережемо свій переможний склад і продовжимо працювати над його розвитком. Хоча, безперечно, селекційна робота не спиняється ніколи, отже, у нас на приміті вже є гравці, яких розглядаємо як потенційне посилення.

– Друге питання: чи є якісь особливі побажання щодо суперника? Скажімо так, кого хочете привезти в Кубку України на свою малу батьківщину?

– Нам, в принципі, цікаво дебютувати в Кубку України серед професіоналів, але якихось особливих завдань чи побажань поки що не маємо. З клубами із професіональних ліг ми вже зустрічалися – хоча то був і підготовчий етап, але коліна в наших гравців точно не трусилися. Хто випаде – з тим зіграємо. Так далеко ще не заглядаємо. Хоча, є таке відчуття, що жереб знову зведе нас з «Вікторією»…

Такого конкретного бажання – «дійти до грандів» – ми не формулювали. Виступимо відповідально, постараємося пройти якнайдалі. А щоб обов’язково до «Динамо» чи «Шахтаря» – ні, такого у нас нема. От, хіба що, було б цікаво зіграти з нашими сусідами з обласного центру – фіналістами Кубка України, «Ворсклою».

Ми вже неодноразово зустрічалися на зимових турнірах із клубами Першої та Другої ліг ПФЛ, вони – «Кремінь», «Гірник-Спорт» – періодично запрошують нас і просто так зіграти контрольний матч. А от із «Ворсклою» ми ще ніколи не перетиналися, бачили їх тільки під час тренувань на базі. Було б цікаво в Кубку України з ними зустрітися!

– Чи є вже задумки щодо сезону 2020/21?

– Безперечно. Ми розглядаємо можливість стартувати в Чемпіонаті України серед аматорських команд, хотіли б спробувати свої сили на цьому рівні. Ми вже давно приглядаємося до цього турніру, нам імпонує нова система розіграшу «осінь-весна» та гарна наповненість календаря. Тому зараз проходимо атестацію, чекаємо рішення щодо нашого миргородського стадіону – якщо ж не буде змоги там грати всеукраїнські змагання, то проведемо ігри на полтавському стадіоні «Локомотив», який нам уже добре знайомий.

– Пропоную повернутися трохи в часі й пригадати, як Олександр Кулик опинився в «Олімпії».

– Своєю появою в цьому клубі я зобов’язаний давнім знайомством із таким відомим на Полтавщині тренером, як Володимир Панасович Гришко. Ще в 2000-х роках я, як воротар, грав під його керівництвом у командах нашої області, а в 25-річному віці був ще й його помічником у тренерському штабі футбольного клубу «ЗемляК» (Миргород).

Потім наші шляхи на кілька років розійшлися: я розпочав роботу в арбітражі, були перспективи вийти на всеукраїнський рівень, але з приходом П’єрлуїджі Колліни наш суддівський цех омолодився, і я, як один із тих, кому було вже за 30, припинив роботу в цій галузі, тому що перспективи у всеукраїнському арбітражі мали вже саме молоді.

Тож я повернувся в футбол Полтавщини і в 38-річному віці навіть встиг пограти в «Олімпії» під керівництвом Володимира Гришка, попрацював у його штабі. Спершу я допомагав йому, а коли наш президент вирішив дещо омолодити колектив за рахунок запрошення майстерних футболістів, від 2015 року я очолив «Олімпію» як головний тренер.

За цей час ми встигли виграти всі обласні турніри, змінили дещо ставлення до роботи в колективі, запросили більш майстерних гравців. І ось останніх три роки вже граємо в стабільному складі, стараємося контролювати м’яч і грати в сучасний футбол. У нас зібралися однодумці, які розуміють, що футбол – це не просто ганяти м’яча по полю, а це стратегія, тактика і прагнення до кращого.

– Ми почули, що «Олімпія» збирається дебютувати в Чемпіонаті України серед аматорських команд наступного сезону. 4-разовий чемпіон Полтавщини, 5-разовий володар Кубка області та володар минулорічного суперкубка буде прощатися з регіональними змаганнями чи поєднувати їх із виступом на всеукраїнському рівні?

– Дійсно, ми в рідній області зібрали всі трофеї, але нам є ще до чого прагнути – так вийшло, що всі кубки та медалі ми збирали порізно, а от «треблу» в одні руки в один сезон ще не завойовували. Всі розуміють, на що здатна наша команда, але таке от є невеличке «недопрацювання».

Стосовно обласних змагань, то ми стартували в сезоні 2020 року (він проводиться за системою «весна-осінь»), тож було б несолідно покинути змагання прямо під час їхнього проведення. Плануємо цей рік дограти на Полтавщині, а, стартувавши ще й у Чемпіонаті та Кубку ААФУ, на практиці відчути, чи вистачить у нас сил на таке поєднання турнірів на кількох фронтах. Для того, щоб були можливості для кадрового маневру, вже маємо на олівці кандидатури на посилення. Подивимося з прицілом на 2021 рік, як у нас це вийде – чи зможемо тягнути всі змагання одночасно.

– Наостанок: чи встигли відсвяткувати таку значиму перемогу?

– На жаль, ні. У нас у чемпіонаті області щойно завершилося перше коло, але, зважаючи на зайнятість в Кубку України серед аматорів, наша обласна федерація переносила нам два матчі, тож маємо їх ще дограти. Само собою, вже незабаром старт в Кубку України серед професіоналів і новому сезоні ААФУ.

Зважаючи на карантинні заходи через коронавірусну пандемію, футбол у всьому світі втратив дуже багато часу, і надолужувати його тепер доводиться замість відпочинку й навіть планової підготовки. Так, у нас точно не буде часу на такі серйозні збори, які зазвичай ми проводимо під час міжсезоння…

Тож святкування перенесли на кінець року: у «Олімпії», як, думаю, і в багатьох інших команд, є такий звичай – збиратися на командний банкет. Там і відзначимо наші здобутки. А зараз – ігри йдуть одна за одною, тож ми зосереджені на поточних турнірних завданнях.

«ОЛІМПІЯ» (Савинці) в Кубку ААФУ 2019/20
№	Гравець	Народж.	Ігр	Хв.	Гол	ГП	ЖК	ЧК	НП
Воротарі
12	Макаренко Євген	03.02.1986	0	0	0	0	0	0	0
91	Непийвода Максим	19.11.2003	0	0	0	0	0	0	0
1	Казаков Олексій	22.02.1990	9	810	–6	0	1	0	0
Захисники
17	Богомаз Едуард ©	16.05.1990	8	686	1	0	4	0	0
15	Дземку Сірілл (Камерун)	26.01.1991	9	430	0	0	0	0	0
33	Ковтун Владислав	11.08.1991	9	766	1	0	2	0	0
2	Левцун Іван	13.02.1990	0	0	0	0	0	0	0
п	Пономаренко Олександр	04.06.1990	1	2	0	0	0	0	0
22	Світличний Роман	04.01.1986	7	398	0	0	0	0	0
8	Тарганчук Владислав	04.08.1990	8	580	0	0	1	0	0
88	Малик Євген	11.07.1995	9	810	1	0	0	0	0
Півзахисники
20	Бажан Олег	15.02.1991	7	263	0	0	1	0	0
28	Гулович Олексій	28.03.1997	3	52	0	0	0	0	0
п	Кірпіченко Роман	30.07.1989	5	275	2	1	1	0	0
5	Момот Віталій	02.04.1990	5	236	0	0	3	0	0
9	Радченко Ігор	31.07.1993	4	354	0	2	0	0	0
23	Рудченко Владислав	05.04.1986	7	423	0	1	2	0	0
27	Субочев Віталій	28.07.1988	9	722	2	1	1	0	0
11	Фабунмі Олавале	18.01.1992	8	659	3	2	1	0	0
45	Шеремет Костянтин	02.06.1992	0	0	0	0	0	0	0
Нападники
10	Гриценко Сергій	04.09.1988	4	79	2	0	0	0	0
25	Кунєв Роман	20.09.1990	4	270	2	1	0	0	0
77	Носенко Сергій	25.03.1990	0	0	0	0	0	0	0
п	Тимченко Ігор	16.01.1986	4	231	1	0	0	0	0
21	Співак Євген	14.10.1991	8	210	0	1	1	0	0
7	Ситник Анатолій	07.01.1992	0	0	0	0	0	0	0
91	Стрельцов Євген	09.05.1991	9	654	3	3	1	0	1